Хочешь изменить мир — начни с себя!
Originally posted by at Приклад правильної інформ-політики
Досвід, який може знадобиться Україні та українцям.
Великий текст. Хто в курсі ланкійського конфлікту, читайте одразу ж нижче "зірочок" *******. Хто в останні півстоліття "іншим займався", читайте цілком.
З початку 80-х на Шрі Ланці було проголошено державу тамільських націоналістів, Таміл Елам. Націоналісти називали себе тиграми. Таміли - меншина на острові, де більшість складають сінгали. Культурно і мовно вони не близькі: таміли - переважно індуїсти, сінгали - буддисти; сінгальська мова - індоєвропейська, наша дальня родичка, тамільська - належить до зовсім іншої, дравідської сім'ї. Обидва народи на острові пришлі, заселели дуже давно, хоча й вже в історичний час і практично повністю асимілювали аборигенів. Більшість тамілів живе на території Індії, в штаті Таміл Наду. На Шрі Ланці тамілів десь 12%, не всі живуть власне на території колишньої псевдо-держави. Багато в містах, зокрема в столиці. Поза псевдо-державою підтримака сепаратизму була незначною, "тигри" навіть періодично карали (били, вбивали) журналістів та публічних осіб тамільського походження за нелояльність.
Частка провини в конфлікті лежить і на сингалах, які у 60-ті роки форсували мовну політику прийняттям закону "тільки сінгальська", причому зробили це з виливанням усієї пихи, яку тільки може накопичити пост-колоніальна нація, яка нарешті знайшла когось слабшого за себе. Мав місце й зовнішній чинник: тамільська громадськість у штаті Таміл Наду в Індії дуже симпатизувала спробам створити дійсно незалежну тамільську державу. Індійський уряд також грав свою гру. Навіть добився вводу своїх військ, як миротворців, але все закінчилося тим, що тигри вирішили, що індійська політика не достатньо про-тамільська, а "миротворці" слабо допомагають "творити мир" на боці сепаратистов та вбили індійського прем'єра і почали нападати на індийські підрозділи.
На уряд Шри Ланки, крім Індії тиснула й світова громадськість, бізнесові кола та "великі держави". Всі мали свій інтерес: грантоїди боролися за гуманізм, бізнес - за капітали в транспортній сфері (маловідомо, але тамільське походження має дуже велика частка капиталів в спочатку морських,а згодом і мультимодальних перевезеннях), "великі держави" шукали, як використати конфлікт як козир у своїй зовнішній політиці.
Зрештою після майже 30 років величезних втрат малими порціями щодня у кволому конфлікті ланкійське суспільство дозріло. І питання було вирішене остаточно, раз і назавжди. І весь світ проковтнув: великі держави шукають союзника в регіоні на противагу Індії, хочуть не допустити на острів Китай, бізнес вкладає інвестиції в дерегульовану економіку, а гуманісти продовжують проливати сльозинку у келих шампанського на гуманістичних фуршетах з прав людини. Отже, всі задоволені. Тамільська меншина, хоча й не без проблем, але поступово інтегрується у суспільство. Обидві мови тепер обов'язково вивчають в усіх школах. Робота з населенням колишнього Таміл Елама проводиться дуже ретельна: за різними оцінками через фільтраційні табори пройшли до 300 тисяч осіб. Це не табори смерті. Це табори утікачів з органами люстрації. Десь так. А утікати було, від чого, бо ланкійська армія до певної години тримала коридор для виходу беззбройних людей з населеного пункту, а потім використовувало артилерію, авіацію - всі конвенціональні засоби ведення війни. А гуманістам також дали можливості для спостережень. Намети для фуршетів, холодильники для шампанського певно також.
**********
Тепер до теми. Подивіться фрагмент з теленовин ланкійського каналу.
По-перше, бачимо патріотичну мультяшку на початку: танк валить флагшток з прапором з тигром, майорить прапор з левом, державний. І так починалися всі випуски новин протягом операції "Ванні", тобто з початку 2009-го року і до кінця в останні дні травня.
По-друге, бачимо продемонстрований труп одного з лідерів псевдо-держави, Чарльза-Антоніо, сина головного лідера Прабхакарана. Прабхакаран не проживе й доби, його застрелять в останньому бою. Гуманісти вищатимуть, що постріл був у потилицю. Хай там як, але лідерів повалених режимів, розбитих псевдо-держав, незаконних збройних формувань слід фізично знищувати. Про Чаушеску всі знаєте. Ось тепер і про Прабхакарана та його клан знайте. Немає лідерів, ні у вигнанні, ні мучеників у в'язницях, і ситуація швидко нормалізується.
По-третє, знищених або захоплених ворогів слід демонструвати публіці. Інакше публіка перестає вірити в щоденні повідомлення про вбитих сепаратистів та зарештованих диверсантів. Захоплені озброєння та амуніцію також слід показувати.
Крім названого, якщо передивитися інші ролики "дерана ньюз", то видний загальний підхід ланкійської цензури: бойові дії показують здебільшого на рівні стрілянини зі стрілецької зброї, а також пересування спецназівців в повній екипіровці. Важка техніка показана тільки, як допоміжна. Стріляючих систем залпового вогню, штурмову авіацію в новинах не демонструють. Це щоб зайвий раз не дратувати гуманістів. По мірі наближення кіннця Таміл Елама техніки та бойових дій показують більше, щоб підняти бойовий дух глядачів, але одразу ж збалансовують кадрами захоплених важких гармат противника та коридорів, через які виходять з населених пунктів цивільні - для гуманістів. Багато кадрів з польових штабів з впевненими у собі, солідними старшими офіцерами, які або щось показують на карті, або дають інструктажі молодшому складу.
Ось десь так треба.
Аваков написав сльозогінний пост у ФБ, як вони всі вчаться, і щоб замість критикувати, підказували. Ось і підказую. Хто може, передайте далі, бо мій блог лише сто осіб переглядають, може, на ФБ йому лінк киньти чи як хочете...
Оригінал цього запису знаходиться на платформі Dreamwidth kerbasi.dreamwidth.org/210173.html
З початку 80-х на Шрі Ланці було проголошено державу тамільських націоналістів, Таміл Елам. Націоналісти називали себе тиграми. Таміли - меншина на острові, де більшість складають сінгали. Культурно і мовно вони не близькі: таміли - переважно індуїсти, сінгали - буддисти; сінгальська мова - індоєвропейська, наша дальня родичка, тамільська - належить до зовсім іншої, дравідської сім'ї. Обидва народи на острові пришлі, заселели дуже давно, хоча й вже в історичний час і практично повністю асимілювали аборигенів. Більшість тамілів живе на території Індії, в штаті Таміл Наду. На Шрі Ланці тамілів десь 12%, не всі живуть власне на території колишньої псевдо-держави. Багато в містах, зокрема в столиці. Поза псевдо-державою підтримака сепаратизму була незначною, "тигри" навіть періодично карали (били, вбивали) журналістів та публічних осіб тамільського походження за нелояльність.
Частка провини в конфлікті лежить і на сингалах, які у 60-ті роки форсували мовну політику прийняттям закону "тільки сінгальська", причому зробили це з виливанням усієї пихи, яку тільки може накопичити пост-колоніальна нація, яка нарешті знайшла когось слабшого за себе. Мав місце й зовнішній чинник: тамільська громадськість у штаті Таміл Наду в Індії дуже симпатизувала спробам створити дійсно незалежну тамільську державу. Індійський уряд також грав свою гру. Навіть добився вводу своїх військ, як миротворців, але все закінчилося тим, що тигри вирішили, що індійська політика не достатньо про-тамільська, а "миротворці" слабо допомагають "творити мир" на боці сепаратистов та вбили індійського прем'єра і почали нападати на індийські підрозділи.
На уряд Шри Ланки, крім Індії тиснула й світова громадськість, бізнесові кола та "великі держави". Всі мали свій інтерес: грантоїди боролися за гуманізм, бізнес - за капітали в транспортній сфері (маловідомо, але тамільське походження має дуже велика частка капиталів в спочатку морських,а згодом і мультимодальних перевезеннях), "великі держави" шукали, як використати конфлікт як козир у своїй зовнішній політиці.
Зрештою після майже 30 років величезних втрат малими порціями щодня у кволому конфлікті ланкійське суспільство дозріло. І питання було вирішене остаточно, раз і назавжди. І весь світ проковтнув: великі держави шукають союзника в регіоні на противагу Індії, хочуть не допустити на острів Китай, бізнес вкладає інвестиції в дерегульовану економіку, а гуманісти продовжують проливати сльозинку у келих шампанського на гуманістичних фуршетах з прав людини. Отже, всі задоволені. Тамільська меншина, хоча й не без проблем, але поступово інтегрується у суспільство. Обидві мови тепер обов'язково вивчають в усіх школах. Робота з населенням колишнього Таміл Елама проводиться дуже ретельна: за різними оцінками через фільтраційні табори пройшли до 300 тисяч осіб. Це не табори смерті. Це табори утікачів з органами люстрації. Десь так. А утікати було, від чого, бо ланкійська армія до певної години тримала коридор для виходу беззбройних людей з населеного пункту, а потім використовувало артилерію, авіацію - всі конвенціональні засоби ведення війни. А гуманістам також дали можливості для спостережень. Намети для фуршетів, холодильники для шампанського певно також.
**********
Тепер до теми. Подивіться фрагмент з теленовин ланкійського каналу.
По-перше, бачимо патріотичну мультяшку на початку: танк валить флагшток з прапором з тигром, майорить прапор з левом, державний. І так починалися всі випуски новин протягом операції "Ванні", тобто з початку 2009-го року і до кінця в останні дні травня.
По-друге, бачимо продемонстрований труп одного з лідерів псевдо-держави, Чарльза-Антоніо, сина головного лідера Прабхакарана. Прабхакаран не проживе й доби, його застрелять в останньому бою. Гуманісти вищатимуть, що постріл був у потилицю. Хай там як, але лідерів повалених режимів, розбитих псевдо-держав, незаконних збройних формувань слід фізично знищувати. Про Чаушеску всі знаєте. Ось тепер і про Прабхакарана та його клан знайте. Немає лідерів, ні у вигнанні, ні мучеників у в'язницях, і ситуація швидко нормалізується.
По-третє, знищених або захоплених ворогів слід демонструвати публіці. Інакше публіка перестає вірити в щоденні повідомлення про вбитих сепаратистів та зарештованих диверсантів. Захоплені озброєння та амуніцію також слід показувати.
Крім названого, якщо передивитися інші ролики "дерана ньюз", то видний загальний підхід ланкійської цензури: бойові дії показують здебільшого на рівні стрілянини зі стрілецької зброї, а також пересування спецназівців в повній екипіровці. Важка техніка показана тільки, як допоміжна. Стріляючих систем залпового вогню, штурмову авіацію в новинах не демонструють. Це щоб зайвий раз не дратувати гуманістів. По мірі наближення кіннця Таміл Елама техніки та бойових дій показують більше, щоб підняти бойовий дух глядачів, але одразу ж збалансовують кадрами захоплених важких гармат противника та коридорів, через які виходять з населених пунктів цивільні - для гуманістів. Багато кадрів з польових штабів з впевненими у собі, солідними старшими офіцерами, які або щось показують на карті, або дають інструктажі молодшому складу.
Ось десь так треба.
Аваков написав сльозогінний пост у ФБ, як вони всі вчаться, і щоб замість критикувати, підказували. Ось і підказую. Хто може, передайте далі, бо мій блог лише сто осіб переглядають, може, на ФБ йому лінк киньти чи як хочете...
Оригінал цього запису знаходиться на платформі Dreamwidth kerbasi.dreamwidth.org/210173.html
Досвід, який може знадобиться Україні та українцям.
