Хочешь изменить мир — начни с себя!
среда, 26 августа 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
1. Латиніна - echo.msk.ru/programs/code/ . Скоріше звичка, ніж користь. Особливо остання передача та вислови о Сенцові.
2. Дмитрий Потапенко - www.youtube.com/channel/UCFcaOKks9-P0OCK3L3F7_e... - російський підприємець (рітейл). Дуже рекомендую. Дуже доступно розповідає про багато життєвих речей (і що таке підприємець, і про його взаємовідношення з державою та покупцями, і про економіку).
3. Степан Демура - www.youtube.com/channel/UCQLSXMVYHO1d1cImufbBRg... - російський фінансовий аналітик. Зважаючи, наскільки негативно він розповідає про російську економіку та її майбутнє варто його слухати. Але, як це не дивно, багато його прогнозів таки збуваються . Тому також рекомендую (виникає питання – коли почнеться підйом економіки раши – чи буде мені також цікаво його слухати?).
4. Наталья Зубаревич - www.youtube.com/results?search_query=%D0%B7%D1%... – російський економіст, відстежує статистичні дані. Нажаль власного ютуб-каналу вона не має, тому лише через пошук. Знову ж таки – дуже рекомендую. Жодних (ну дуже мало) емоцій. Лише цифіри. Але поточні цифіри настільки неприємні для Росії, що приємно чути.
5. Александр Невзоров - www.youtube.com/channel/UC8kI2B-UUv7A5u3AOUnHNM... - російський журналіст. Його «УРОКИ АТЕИЗМА» www.youtube.com/playlist?list=PLb8ATWo1XGcY7VAF... прослухати варто. Да і щодо поточного стану речей варто його послухати.
2. Дмитрий Потапенко - www.youtube.com/channel/UCFcaOKks9-P0OCK3L3F7_e... - російський підприємець (рітейл). Дуже рекомендую. Дуже доступно розповідає про багато життєвих речей (і що таке підприємець, і про його взаємовідношення з державою та покупцями, і про економіку).
3. Степан Демура - www.youtube.com/channel/UCQLSXMVYHO1d1cImufbBRg... - російський фінансовий аналітик. Зважаючи, наскільки негативно він розповідає про російську економіку та її майбутнє варто його слухати. Але, як це не дивно, багато його прогнозів таки збуваються . Тому також рекомендую (виникає питання – коли почнеться підйом економіки раши – чи буде мені також цікаво його слухати?).
4. Наталья Зубаревич - www.youtube.com/results?search_query=%D0%B7%D1%... – російський економіст, відстежує статистичні дані. Нажаль власного ютуб-каналу вона не має, тому лише через пошук. Знову ж таки – дуже рекомендую. Жодних (ну дуже мало) емоцій. Лише цифіри. Але поточні цифіри настільки неприємні для Росії, що приємно чути.
5. Александр Невзоров - www.youtube.com/channel/UC8kI2B-UUv7A5u3AOUnHNM... - російський журналіст. Його «УРОКИ АТЕИЗМА» www.youtube.com/playlist?list=PLb8ATWo1XGcY7VAF... прослухати варто. Да і щодо поточного стану речей варто його послухати.
среда, 12 августа 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
38:40 - Зубаревич: «…Россияне вообще не способны к коллективным действиям. … Это медицинский факт …»
Це вирок. І це говорить не «ліберал».
Це говорить людина, яка працює з цифирью. Яка дистанцюється від політики. А завжди говорить мовою фактичних даних.
вторник, 21 июля 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
"Партия мишек стоящих раком" (с) Потапенко
пятница, 10 июля 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
вторник, 07 июля 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
суббота, 16 мая 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
16.05.2015 в 08:31
Пишет jams:підтримую обома руками
URL записи16.05.2015 в 05:56
Пишет Mister_Key:Об адекватности.
Хіба мати винувата, що дитина дурнувата(с).
Это я не о себе, если что. Это я о некоторых представителях Московии.
Дорогие все. Если кто-то ещё до сих пор подозревает меня в адекватности (я в последнее время увидела массу странных значений этого слова, и основное - это быть удобной, вежливой и не давать представителям небратского народу поводов расстраиваться) - забудьте, ладно?
Нет. Ну как меня это умиляет, я не могу вам передать. Ребята, ваше ёбнутое государство воюет с моей страной. Ваш ёбнутый на всю голову народ эту войну массово одобряет и мечтает весь мир подорвать к ебене матери, наряжает младенцев в гимнастёрки и обещает повторить миллионы смертей. Ваши ёбнутые на всю голову депутаты (теоретически вы их сами выбирали, и нечего на зеркало пенять) пишут и принимают ёбнутые законы, ваши тролли ведут натуральную войну в сети, ваши бабки у метро верят в ужасных бендер, господи, да этот список бесконечен - и вы ждёте от меня адекватности? Вежливости, может быть? (Это слово ваши выродки тоже испортили, и от словосочетания "вежливый человек" украинца передёргивает - и справедливо передёргивает, а вы ставите им памятники). Довоенной похуистичной либеральности к политическим взглядам? Спокойного и взвешенного отношения без предварительного выяснения, кто перед тобой, собственно, стоит? Размеренной дискуссии с сытым и надменным представителем народа-агрессора - после того, как побывала в ожоговом на Краковской - и там до сих пор лежат наши парни?
Вы, может быть, думали, что это шуточки всё? Что вам не вспомнят и не напомнят, как-то всё это кончится, затрётся в памяти, и вы дальше будете сидеть в интернетиках и не слышать в свой адрес неприятных слов только на том основании, что вы - представители проигравшего и совесть, и уважение, и будущее народа?
(Я думаю, все, у кого есть голова на плечах, понимают прекрасно, какой народ проигрался так, то дальше некуда).
Не забудут. А вы как думали?
Нет, пока ещё можно приехать в Киев, например, и не получить по лицу - но ровно до того момента, как вы откроете свой милый великорусский рот и ляпнете что-нибудь типа "нууу, у вас вот тут не то и это не это... как нахуй? За что-о-о?"
Вы пока ещё не поняли, или не до конца поняли, за что. Почему то, что прокатывало раньше, не прокатывает сейчас. Но вы поймёте, непременно - и некоторым разъясню лично я.
Да, это травма. Ещё какая, чёрт возьми, это травма не то что на всю жизнь - на десяток поколений вперёд. Конечно, когда-нибудь это зарастёт, но спешу вас расстроить - мы до этого не доживём.
Потому что есть вот такие дети, а у них будут их дети. Как думаете, что им расскажут мамы?
Что дедушку на войне убили русские. И это будет правда. Это не заживёт. Это уже происходит, понимаете?
Так вот, к чему я это всё. Когда какая-нибудь прекрасная душа приходит ко мне и начинает лепетать о том, что ну вот, не всё же плохо в России, вот и то, и это, и вообще нельзя же так обобщать и куда подевалась моя адекватность (читай - удобство, ведь мы же можем, как до войны, мирно пообщаться на вольные темы и какая-то я стала злая, с чего бы это, да), а она ведь против войны, да-да, конечно, против, только жизнь - такая жизнь, надо учить детей, делать ремонт, ну пару раз повозмущаться для очистки совести, и т.д., и т.п., я это всё воспринимаю совершенно однозначно.
Как призыв не нагнетать обстановку вокруг еврейского гетто, не всё же там плохо! И в родном Дойчланде не всё плохо, вон какой экономический рост, расширение территорий и прочего! Учёные бегут - ну так они евреи. Или проплачены госдепом. На лесбиянок и геев заводят дела и обязывают нашивать розовые звёзды - ну так они извращенцы. И так далее, и так далее. Но ведь не всё так плохо!
ШТОБЛЯДЬ?
Ребят. В самом лучшем случае, простите уж мою грубость, вы свою страну просрали. И решаете в ней теперь не вы, а вот эти вот, чёрные.
Мне вас - лично вас - по-человечески слегка жаль. Раньше было жальче, ну так раньше меня ещё хватало на эту природную жалость к попавшей в ловушку мышке, например. Теперь не хватает. Если бы вы каждый день видели то, что вижу я - и вас бы не хватило. Забудьте. Какая ещё нахуй адекватность? В войне победим, освободим свою землю, а захватчиков и оккупантов пристрелим, тогда будет адекватность. Может быть. Но вам она, спешу заверить, очень не понравится. Да, даже самым либеральным из вас.
Мало кому, знаете ли, нравится каяться, коленками вытирая брусчатку на улицах Киева и прося прощения, особенно когда вы же сами были ни при чём и вообще воспринимали Украину как милую игрушечную страну со вкусной едой и добрыми, глупыми унтерменами, которые суть почти русские, но вот нравится им гопак плясать и коверкать язык в мову. Игра такая.
Так вот, к чему это я. А не пойти ли вам нахуй?
Вы - в лучшем, повторяю, случае - проигравшие. Просрали все рычаги влияния на своего взбесившегося Молоха - так сидите, бля, и не чирикайте. Кто станет слушать импотента, который в собственной стране нихуя не смог, но пришёл учить чужую, как ебаться? Вы проиграли - но сидите по тёплым квартирам. За ваш проигрыш платят наши парни, наша измученная нация. Наш народ.
А кто платит - тот и заказывает музыку.
Конечно, это травма, да, я сознаю. А у вас не травма? Семьдесят, сука, лет прошло, кости ещё лежат по распадкам - кости ваших же солдат, ваших несостоявшихся дедов и отцов! - и вы решаете, бля, повторить, бля? На моей земле в качестве полигона?
Это уже даже не нахуй, а в принципе нет таких слов. Некуда послать, чтоб было адекватно.
Закончить хочу стихами, которые в порядке сохранения психики пишет моя мама. Советского воспитания человек, вы понимаете, все эти "сколько раз ты встретишь его - столько раз его и убей" и "интернационализм и дружба народов".
Так вот, прошёл год. Чуть больше года, на самом деле. Хлебнуть довелось полной ложкой.
Цитирую:
21 травня 2015 року в Україні святкуємо День вишиванки
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольору мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба
Дмитро Павличко
Втомились ми від клятої війни…
Але - стоїть дитина в вишиванці.
Ні, не в театрі, не на сцені в танці –
На вільній вулиці коханої землі.
Кікімори для хлопців плетемо
І сітки захисні на всі сезони,
А хочеться - забувши про погони,
Зробити вишиванку для нього,
Для кожного, хто стримує війну,
Стоїть за честь під обстрілами «Граду»,
Не форму для військового параду –
Сорочку, щоб відводила біду…
Сорочка та – краса і оберіг,
Її малюнок - як молитви слово,
Щоб вистояв, вернувся щоб здоровим,
Своє майбутнє збудувати зміг.
Хай скажуть – «не на часі це» ! А жаль…
Кохання вишиваю та печаль…
О. Майська
URL записиХіба мати винувата, що дитина дурнувата(с).
Это я не о себе, если что. Это я о некоторых представителях Московии.
Дорогие все. Если кто-то ещё до сих пор подозревает меня в адекватности (я в последнее время увидела массу странных значений этого слова, и основное - это быть удобной, вежливой и не давать представителям небратского народу поводов расстраиваться) - забудьте, ладно?
Нет. Ну как меня это умиляет, я не могу вам передать. Ребята, ваше ёбнутое государство воюет с моей страной. Ваш ёбнутый на всю голову народ эту войну массово одобряет и мечтает весь мир подорвать к ебене матери, наряжает младенцев в гимнастёрки и обещает повторить миллионы смертей. Ваши ёбнутые на всю голову депутаты (теоретически вы их сами выбирали, и нечего на зеркало пенять) пишут и принимают ёбнутые законы, ваши тролли ведут натуральную войну в сети, ваши бабки у метро верят в ужасных бендер, господи, да этот список бесконечен - и вы ждёте от меня адекватности? Вежливости, может быть? (Это слово ваши выродки тоже испортили, и от словосочетания "вежливый человек" украинца передёргивает - и справедливо передёргивает, а вы ставите им памятники). Довоенной похуистичной либеральности к политическим взглядам? Спокойного и взвешенного отношения без предварительного выяснения, кто перед тобой, собственно, стоит? Размеренной дискуссии с сытым и надменным представителем народа-агрессора - после того, как побывала в ожоговом на Краковской - и там до сих пор лежат наши парни?
Вы, может быть, думали, что это шуточки всё? Что вам не вспомнят и не напомнят, как-то всё это кончится, затрётся в памяти, и вы дальше будете сидеть в интернетиках и не слышать в свой адрес неприятных слов только на том основании, что вы - представители проигравшего и совесть, и уважение, и будущее народа?
(Я думаю, все, у кого есть голова на плечах, понимают прекрасно, какой народ проигрался так, то дальше некуда).
Не забудут. А вы как думали?
Нет, пока ещё можно приехать в Киев, например, и не получить по лицу - но ровно до того момента, как вы откроете свой милый великорусский рот и ляпнете что-нибудь типа "нууу, у вас вот тут не то и это не это... как нахуй? За что-о-о?"
Вы пока ещё не поняли, или не до конца поняли, за что. Почему то, что прокатывало раньше, не прокатывает сейчас. Но вы поймёте, непременно - и некоторым разъясню лично я.
Да, это травма. Ещё какая, чёрт возьми, это травма не то что на всю жизнь - на десяток поколений вперёд. Конечно, когда-нибудь это зарастёт, но спешу вас расстроить - мы до этого не доживём.
Потому что есть вот такие дети, а у них будут их дети. Как думаете, что им расскажут мамы?
Что дедушку на войне убили русские. И это будет правда. Это не заживёт. Это уже происходит, понимаете?
Так вот, к чему я это всё. Когда какая-нибудь прекрасная душа приходит ко мне и начинает лепетать о том, что ну вот, не всё же плохо в России, вот и то, и это, и вообще нельзя же так обобщать и куда подевалась моя адекватность (читай - удобство, ведь мы же можем, как до войны, мирно пообщаться на вольные темы и какая-то я стала злая, с чего бы это, да), а она ведь против войны, да-да, конечно, против, только жизнь - такая жизнь, надо учить детей, делать ремонт, ну пару раз повозмущаться для очистки совести, и т.д., и т.п., я это всё воспринимаю совершенно однозначно.
Как призыв не нагнетать обстановку вокруг еврейского гетто, не всё же там плохо! И в родном Дойчланде не всё плохо, вон какой экономический рост, расширение территорий и прочего! Учёные бегут - ну так они евреи. Или проплачены госдепом. На лесбиянок и геев заводят дела и обязывают нашивать розовые звёзды - ну так они извращенцы. И так далее, и так далее. Но ведь не всё так плохо!
ШТОБЛЯДЬ?
Ребят. В самом лучшем случае, простите уж мою грубость, вы свою страну просрали. И решаете в ней теперь не вы, а вот эти вот, чёрные.
Мне вас - лично вас - по-человечески слегка жаль. Раньше было жальче, ну так раньше меня ещё хватало на эту природную жалость к попавшей в ловушку мышке, например. Теперь не хватает. Если бы вы каждый день видели то, что вижу я - и вас бы не хватило. Забудьте. Какая ещё нахуй адекватность? В войне победим, освободим свою землю, а захватчиков и оккупантов пристрелим, тогда будет адекватность. Может быть. Но вам она, спешу заверить, очень не понравится. Да, даже самым либеральным из вас.
Мало кому, знаете ли, нравится каяться, коленками вытирая брусчатку на улицах Киева и прося прощения, особенно когда вы же сами были ни при чём и вообще воспринимали Украину как милую игрушечную страну со вкусной едой и добрыми, глупыми унтерменами, которые суть почти русские, но вот нравится им гопак плясать и коверкать язык в мову. Игра такая.
Так вот, к чему это я. А не пойти ли вам нахуй?
Вы - в лучшем, повторяю, случае - проигравшие. Просрали все рычаги влияния на своего взбесившегося Молоха - так сидите, бля, и не чирикайте. Кто станет слушать импотента, который в собственной стране нихуя не смог, но пришёл учить чужую, как ебаться? Вы проиграли - но сидите по тёплым квартирам. За ваш проигрыш платят наши парни, наша измученная нация. Наш народ.
А кто платит - тот и заказывает музыку.
Конечно, это травма, да, я сознаю. А у вас не травма? Семьдесят, сука, лет прошло, кости ещё лежат по распадкам - кости ваших же солдат, ваших несостоявшихся дедов и отцов! - и вы решаете, бля, повторить, бля? На моей земле в качестве полигона?
Это уже даже не нахуй, а в принципе нет таких слов. Некуда послать, чтоб было адекватно.
Закончить хочу стихами, которые в порядке сохранения психики пишет моя мама. Советского воспитания человек, вы понимаете, все эти "сколько раз ты встретишь его - столько раз его и убей" и "интернационализм и дружба народов".
Так вот, прошёл год. Чуть больше года, на самом деле. Хлебнуть довелось полной ложкой.
Цитирую:
21 травня 2015 року в Україні святкуємо День вишиванки
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольору мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба
Дмитро Павличко
Втомились ми від клятої війни…
Але - стоїть дитина в вишиванці.
Ні, не в театрі, не на сцені в танці –
На вільній вулиці коханої землі.
Кікімори для хлопців плетемо
І сітки захисні на всі сезони,
А хочеться - забувши про погони,
Зробити вишиванку для нього,
Для кожного, хто стримує війну,
Стоїть за честь під обстрілами «Граду»,
Не форму для військового параду –
Сорочку, щоб відводила біду…
Сорочка та – краса і оберіг,
Її малюнок - як молитви слово,
Щоб вистояв, вернувся щоб здоровим,
Своє майбутнє збудувати зміг.
Хай скажуть – «не на часі це» ! А жаль…
Кохання вишиваю та печаль…
О. Майська
суббота, 09 мая 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
08.05.2015 в 23:22
Пишет Неназванный:Сегодня я вдруг осознал одну простую и очевидную вроде бы вещь. СССР больше нет. Не спешите крутить пальцем у виска, я знаю, что СССР распался в 1991-м. Но. Вот у меня в дайрике есть россияне - и они описывают победобесие, которое происходит в России. Кто-то даже поддерживает (в смысле из тех, кого я читаю). И вот Украина, то, что я вижу. Вспоминают не про победу, и даже не про войну - вспоминают про людей, про ветеранов, про своих дедушек и бабушек, что они говорили... На официальном уровне День Победы отмечается как день прекращения самой страшной на сегодняшний день бойни, с посылом не повторить эту бойню никогда! Да и другие бывшие республики, а ныне независимые государства, пожалуй впервые за все эти годы избирают самостоятельные символы и знаки, свою собственную тональность и подход к отмечанию 9 мая.
9 мая для меня, увлекающегося сборными моделями техники Второй Мировой войны, сына и внука советских офицеров - всегда был особым днем. Не праздником, нет - еще в конце 80-х я уже осознавал масштаб трагедии, хотя тогда еще не знал множества подробностей. Но я его отмечал, ибо вся та боль, о которой я читал в книгах о войне, видел в документах, в хронике - она в этот день прекратилась, хотя бы на уровне официального документа. И потому я смотрел и парады Победы в Москве, и не разделял конкретно в этом деле Украину и Россию - ибо воевал-то Советский Союз, все вместе!
В прошлом году боль от российской агрессии не позволила мне доделать диораму с советской самоходкой СУ-100, а планировал как раз к 9 мая ее закончить. Я вообще не мог смотреть на советскую технику.
А сейчас - сейчас я спокойно делаю эту самоходку, и будут фигурки советских солдат, пока еще не знаю, какие. Потому что все, СССР нет, последняя ниточка, связывавшая Украину и Россию - совместная победа над нацизмом в 1945 году - оборвалась, обрушилась под весом миллионов георгиевских ленточек, которые повязывают себе куда угодно новые нацисты. Желающие смерти мне и моей семье только потому, что я учу ребенка украинскому языку. Даже не просто желающие - а прямо на это работающие. Нет, Россия - это не СССР. Даже не правопреемница СССР. Я не знаю, что такое нынешняя Россия, но я знаю, что СССР больше нет совсем даже в виде посмертного присутствия. Это абсолютно мертвая история. И потому я могу сейчас спокойно работать над моделью самоходки СУ-100, и точно так же спокойно могу работать над немецкой техникой (над немцами я и раньше мог работать спокойно - нацистская Германия реально умерла в 1945-м). Это просто история, она не укусит - в отличие от нынешнего российского мифа о войне, победе и русском солдате... Но к истории то, что происходит сейчас в России - пока отношения не имеет.
URL записи9 мая для меня, увлекающегося сборными моделями техники Второй Мировой войны, сына и внука советских офицеров - всегда был особым днем. Не праздником, нет - еще в конце 80-х я уже осознавал масштаб трагедии, хотя тогда еще не знал множества подробностей. Но я его отмечал, ибо вся та боль, о которой я читал в книгах о войне, видел в документах, в хронике - она в этот день прекратилась, хотя бы на уровне официального документа. И потому я смотрел и парады Победы в Москве, и не разделял конкретно в этом деле Украину и Россию - ибо воевал-то Советский Союз, все вместе!
В прошлом году боль от российской агрессии не позволила мне доделать диораму с советской самоходкой СУ-100, а планировал как раз к 9 мая ее закончить. Я вообще не мог смотреть на советскую технику.
А сейчас - сейчас я спокойно делаю эту самоходку, и будут фигурки советских солдат, пока еще не знаю, какие. Потому что все, СССР нет, последняя ниточка, связывавшая Украину и Россию - совместная победа над нацизмом в 1945 году - оборвалась, обрушилась под весом миллионов георгиевских ленточек, которые повязывают себе куда угодно новые нацисты. Желающие смерти мне и моей семье только потому, что я учу ребенка украинскому языку. Даже не просто желающие - а прямо на это работающие. Нет, Россия - это не СССР. Даже не правопреемница СССР. Я не знаю, что такое нынешняя Россия, но я знаю, что СССР больше нет совсем даже в виде посмертного присутствия. Это абсолютно мертвая история. И потому я могу сейчас спокойно работать над моделью самоходки СУ-100, и точно так же спокойно могу работать над немецкой техникой (над немцами я и раньше мог работать спокойно - нацистская Германия реально умерла в 1945-м). Это просто история, она не укусит - в отличие от нынешнего российского мифа о войне, победе и русском солдате... Но к истории то, что происходит сейчас в России - пока отношения не имеет.
пятница, 08 мая 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
вторник, 21 апреля 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Originally posted by at Видеодайджест StopFakeNews #56. НАТО, Познер и фейк о фильме про Чечню
StopFakeNews #56.
В этом выпуске: Убийство журналистки, совершенное месяц назад, представили как актуальное; НАТО опровергает слова Лаврова о распространении ядерного оружия; а кадры из «документалки» о Чечне оказались отрывком из художественного фильма.
среда, 25 марта 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Originally posted by at Митинг в Луганске. Порошенко сука дай денег
Хунта бендеровская! Мы, сепаратисты ЛНР и ДНР, требуем: дай денег и жрать!
Відповідь буде на зрозумілой для них мове: "Нахуй!"
Хунта бендеровская! Мы, сепаратисты ЛНР и ДНР, требуем: дай денег и жрать!
Відповідь буде на зрозумілой для них мове: "Нахуй!"
четверг, 12 марта 2015
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Дивують мене ці люди.
Facebook , Livejournal –усюди розмови: «Здохло Пухло чи ще ні?».
По-перше, навіть якщо здох. Що с того? Прийде Кужегутович до влади. Так, виникне багато питань чи зможе він утримати усі важелі впливу. Також він буде змушений домовлятись з західними лідерами. На якийсь час (мабуть) вчухнуть бойові дії на Сході України. Чи Ви сподіваєтесь, що буде так, як написав starshinazapasa.livejournal.com/839071.html ?
По-друге. Якщо в нього якась суттєва хвороба. Так, побажаємо невиліковної і найболючішої (усе рівно, через те, скільки людей через нього страждають, цього побажання замало для нього). Але хвороба відступає і Пухло зі своїм ху*ло знову на екранах ТВ. В усіх, хто почав сподіватись на краще, одразу розчарування, втрата настрою та негарні думки. І треба нам таке?
По-третє. Здох Пухло чи ні, усе рівно для нас буде найголовніше одне – розвиток країни. Економіки. Армії. Людей. Родина.
Facebook , Livejournal –усюди розмови: «Здохло Пухло чи ще ні?».
По-перше, навіть якщо здох. Що с того? Прийде Кужегутович до влади. Так, виникне багато питань чи зможе він утримати усі важелі впливу. Також він буде змушений домовлятись з західними лідерами. На якийсь час (мабуть) вчухнуть бойові дії на Сході України. Чи Ви сподіваєтесь, що буде так, як написав starshinazapasa.livejournal.com/839071.html ?
По-друге. Якщо в нього якась суттєва хвороба. Так, побажаємо невиліковної і найболючішої (усе рівно, через те, скільки людей через нього страждають, цього побажання замало для нього). Але хвороба відступає і Пухло зі своїм ху*ло знову на екранах ТВ. В усіх, хто почав сподіватись на краще, одразу розчарування, втрата настрою та негарні думки. І треба нам таке?
По-третє. Здох Пухло чи ні, усе рівно для нас буде найголовніше одне – розвиток країни. Економіки. Армії. Людей. Родина.
суббота, 06 декабря 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
06.12.2014 в 03:01
Пишет jams:просто в репост - не пожалейте часа времени, послушайте
URL записи05.12.2014 в 21:11
Пишет listik22:интервью Оленой Степовой , той самой чьи записи в эпицентре войны заставляли нас надеяться , смеяться и плакать ...
Чью боль мы раздели на всех ...Она держалась до последнего , но она сейчас выехала , теперь из её записей будет книга
( а вы думали плакали только мы одни ? и среди нас не было издателей ? )
а ещё она даёт большое интервью и рассказывает .........без своих шуток которые смягчали историю войны , просто рассказывает .
URL записиЧью боль мы раздели на всех ...Она держалась до последнего , но она сейчас выехала , теперь из её записей будет книга
( а вы думали плакали только мы одни ? и среди нас не было издателей ? )
а ещё она даёт большое интервью и рассказывает .........без своих шуток которые смягчали историю войны , просто рассказывает .
четверг, 04 декабря 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
вторник, 02 декабря 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
news.rambler.ru/28175125/
Вопрос политизации поставок в Южную Европу российского газа сочли снятым в США
Це … феєрично!
1. Усе, що вимагав ЄС – це вільний доступ до газопроводу інших сторін. Не забороняв, а вимагав привести до відповідності з чинним законодавством ЄС.
2. «Проектная мощность нового морского газопровода в Турцию предусматривается такая же, как и у «Южного потока» — 63 миллиарда кубометров газа в год.»
У 2013 році Раша поставила до Турції 26,6 млрд. куб.м . Додаємо ще 63 і отримаємо практично 90,0 млрд куб.м.
« … в 2010 році через українську ГТС транзит російського газу до країн ЄС склав 95,4 млрд. куб м, в 2011 році - 101,1 млрд. куб м …»
Тобто замість «монополіста» української ГТС отримають турецького монополіста. Мусульманську державу (вказую на постійно зростаючу напругу у російському середовищі у взаємовідносинах з мусульманським населенням – кримські татари, чеченці, дагестанці, вихідці з країн бСРСР).
Логічно, чи не так?
3. Чекаю відгуки в Інеті щодо витрат, які будуть «закопаны» у звёязку з звершенням будівництва «Південного потоку», а також щодо майбутнього такого транспортування природного газу – в т.ч. наявність вільних потужностей для транспортування таких обсягів у ЄС, відповідності тому ж законодавству, наявність механізмів фінансування.
4. Доречі, щодо загрози з боку НАТО. А нічого, що Турція – член НАТО? Не має намір поширіювати співробітництво з НАТО, а в подальшому стати членом НАТО.
Турція ВЖЕ член НАТО.
«Стандарты, они такие стандарты» (с)
Вопрос политизации поставок в Южную Европу российского газа сочли снятым в США
Це … феєрично!
1. Усе, що вимагав ЄС – це вільний доступ до газопроводу інших сторін. Не забороняв, а вимагав привести до відповідності з чинним законодавством ЄС.
2. «Проектная мощность нового морского газопровода в Турцию предусматривается такая же, как и у «Южного потока» — 63 миллиарда кубометров газа в год.»
У 2013 році Раша поставила до Турції 26,6 млрд. куб.м . Додаємо ще 63 і отримаємо практично 90,0 млрд куб.м.
« … в 2010 році через українську ГТС транзит російського газу до країн ЄС склав 95,4 млрд. куб м, в 2011 році - 101,1 млрд. куб м …»
Тобто замість «монополіста» української ГТС отримають турецького монополіста. Мусульманську державу (вказую на постійно зростаючу напругу у російському середовищі у взаємовідносинах з мусульманським населенням – кримські татари, чеченці, дагестанці, вихідці з країн бСРСР).
Логічно, чи не так?
3. Чекаю відгуки в Інеті щодо витрат, які будуть «закопаны» у звёязку з звершенням будівництва «Південного потоку», а також щодо майбутнього такого транспортування природного газу – в т.ч. наявність вільних потужностей для транспортування таких обсягів у ЄС, відповідності тому ж законодавству, наявність механізмів фінансування.
4. Доречі, щодо загрози з боку НАТО. А нічого, що Турція – член НАТО? Не має намір поширіювати співробітництво з НАТО, а в подальшому стати членом НАТО.
Турція ВЖЕ член НАТО.
«Стандарты, они такие стандарты» (с)
пятница, 28 ноября 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Голодные игры (The Hunger Games) www.kinopoisk.ru/film/468581/
и
Голодные игры: И вспыхнет пламя (The Hunger Games: Catching Fire) www.kinopoisk.ru/film/602373/
Так вийшло, що ці два фільми я дивився практично одночасно.
Загальне враження – позитивне.
Є цікавий сюжет, є якісна картинка, є цікаве речі (наприклад вбрання ГГ), є екшн, є співчуття ГГ.
Так, є не зрозуміли речі для того, хто про «Голодні ігри» раніше нічого не чув. Наприклад, якщо Метрополія настільки потужна (кошти, що витрачаються на Ігри, технології, які при цьому задіяні – наприклад голографії, які спричиняють фізичний вплив) , навіщо їй такі кантони? Яким чином, вбивство дітей на Грі захищає від бунтів? (а як показано у фільмі – усе рівно виникає бунт).
Але на ці недоліки (на мій погляд) я не звертав особливої уваги – так, неприємне, але не головне враження від фільмів.
Чи варто рекомендувати ці фільми для перегляду? Скоріше так, ніж ні. Навіть враховуючі негативні відгуки на третю частину.
и
Голодные игры: И вспыхнет пламя (The Hunger Games: Catching Fire) www.kinopoisk.ru/film/602373/
Так вийшло, що ці два фільми я дивився практично одночасно.
Загальне враження – позитивне.
Є цікавий сюжет, є якісна картинка, є цікаве речі (наприклад вбрання ГГ), є екшн, є співчуття ГГ.
Так, є не зрозуміли речі для того, хто про «Голодні ігри» раніше нічого не чув. Наприклад, якщо Метрополія настільки потужна (кошти, що витрачаються на Ігри, технології, які при цьому задіяні – наприклад голографії, які спричиняють фізичний вплив) , навіщо їй такі кантони? Яким чином, вбивство дітей на Грі захищає від бунтів? (а як показано у фільмі – усе рівно виникає бунт).
Але на ці недоліки (на мій погляд) я не звертав особливої уваги – так, неприємне, але не головне враження від фільмів.
Чи варто рекомендувати ці фільми для перегляду? Скоріше так, ніж ні. Навіть враховуючі негативні відгуки на третю частину.
среда, 26 ноября 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Зайшов на СевФорум переглянути, а що вони пишуть та що читають.
Набір тем наводить на думку, що півроку під Москвабадом дуже суттєво вплинув на їх точку зору
Набір тем наводить на думку, що півроку під Москвабадом дуже суттєво вплинув на їх точку зору
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Судья Дредд 3D (Dredd)
www.kinopoisk.ru/film/437678/
Це римейк «Судья Дредд» (1995)
Як на мене – вкрай не вдалий римейк (не дивлячись на те, що у головній ролі Карл Урбан www.kinopoisk.ru/name/32388/ )
1. Я дивився не 3D, а вдома на 42-дюймовій плазмі.
2. Знову ж таки, я дивився цей фільм не на тверезий розум
.
Головне зауваження (моє) до цього фільму : я не відчував, що це майбутнє.
Як розпочинався фільм 1995 року – шатл, погляд на супер-місто з повітря, величезні башти.
Що нам показують у римейку? Якусь забудову панельними будинками, серед яких є прямокутні великі башти (сірого кольору) , які зовсім не сприймаються як будинки майбутнього.
А бандити майбутнього? Пересуваються на якомусь старенькому автобусику виробництва 60х років минулого сторіччя.
А Суддя?! Де ховербайк?!
Екстрасенсорні здібності мутанта? Ні, не цікаво.
Де військовий робот?!
Можливо порівняти цей римейк з римейком «Робокоп»-а. У новому «Робокоп»-і нам дали нову (більш футуристичну) броню. Нам показували війну за допомогою роботів. Битва проти двох «страусів». Да голографія у кінці кінців!
Так, теж саме, але у новій обгортці. Але хоча б обгортка нова і більш яскрава!
А що нового у «Судді»? Гірша графіка? Не настільки харизматичні герої?
Можливо, новий Суддя більш достовірний з точки зору історії всесвіту коміксів.
Але для мене як глядача – це вкрай невдалий римейк.
www.kinopoisk.ru/film/437678/
Це римейк «Судья Дредд» (1995)
Як на мене – вкрай не вдалий римейк (не дивлячись на те, що у головній ролі Карл Урбан www.kinopoisk.ru/name/32388/ )
1. Я дивився не 3D, а вдома на 42-дюймовій плазмі.
2. Знову ж таки, я дивився цей фільм не на тверезий розум
.Головне зауваження (моє) до цього фільму : я не відчував, що це майбутнє.
Як розпочинався фільм 1995 року – шатл, погляд на супер-місто з повітря, величезні башти.
Що нам показують у римейку? Якусь забудову панельними будинками, серед яких є прямокутні великі башти (сірого кольору) , які зовсім не сприймаються як будинки майбутнього.
А бандити майбутнього? Пересуваються на якомусь старенькому автобусику виробництва 60х років минулого сторіччя.
А Суддя?! Де ховербайк?!
Екстрасенсорні здібності мутанта? Ні, не цікаво.
Де військовий робот?!
Можливо порівняти цей римейк з римейком «Робокоп»-а. У новому «Робокоп»-і нам дали нову (більш футуристичну) броню. Нам показували війну за допомогою роботів. Битва проти двох «страусів». Да голографія у кінці кінців!
Так, теж саме, але у новій обгортці. Але хоча б обгортка нова і більш яскрава!
А що нового у «Судді»? Гірша графіка? Не настільки харизматичні герої?
Можливо, новий Суддя більш достовірний з точки зору історії всесвіту коміксів.
Але для мене як глядача – це вкрай невдалий римейк.
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Сьогодні 7 місяців, як сім’я втратила батька.
Тепер для нашої сім’ї 26 квітня це не лише річниця Чорнобильської трагедії, але це ще і сімейна трагедія.
Гострий лейкоз крові (монобластний).
Страшний діагноз.
Тато тримався практично місяць, але, але…
Скільки зі смертю батька пов’язано емоцій …
Але найбільш сильна – це зневага до тих, хто творив безлад у моїй країні та підтримував тих, хто це робив. Крим, Донбас.
У цей час сім’я не мала змоги зосередитись лише на допомозі батьку, оскільки, усе рівно, ти читав новини, ти повинен був думати: «А що далі? А якщо це лихо добереться і до Києва?».
Зміна курса гривні? Неважливо! Головне – дістати ліки (були задіяні усі знайомі), а також здати аналізи та кров, щоб зробили тромбоконцентрат.
Головне – провести усі аналізи, стабілізувати стан батька, щоб була можливість розпочати хіміотерапію. Мамо була вимушена бути увесь цей час поруч з батьком (ми сподівались, що перебування батька у лікарні вже досить для нормального нагляду за його станом, ага, зараз… якщо нема поруч рідного, який турбує і турбується, то що перебуває хворий у лікарні, що ні, наскільки важкий його стан – деяким лікарям не має значення – у них своє життя).
Так, шанси батька з таким діагнозом були невеличкі. Враження кісткового мозку у його роках – це також вирок (ніхто пересадку йому робити не дав би – це лише для молодих людей, а враховуючи % його враження … ).
Але сім’я сподівалась, гнала від себе лихі думки, а також (по мірі можливостей) налаштовували батька на одужання.
І так, ми змогли розпочати хіміотерапію. Але організм батька її вже не витримав
.
І ще раз – це на фоні подій в Україні.
Так, коли біда у твоїй сім’ї, ще більше розумієш яка трагедія відбувається у тих, хто опинився у Лугандоні. Ще більше розумієш, яке горе приходить у сім’ї, у яких гинуть рідні захищаючи нашу Країну. Або коли рідні гинуть через дії терористів.
І на усьому цьому фоні ти читаєш відгуки росіян. Які зневажливо відносяться до українців, принижують їх та їх гідність.
Співчуття їм?! Ні, це не до мене. Не після цього.
Скільки моїх нервових клітин згоріли у той час... Так, не перебуваючи на передовій і не тримаючи зброї в руках. Але відчуваючи власну трагедію, співчуваючі лиху інших…
Вічна пам'ять тобі тато.
Тепер для нашої сім’ї 26 квітня це не лише річниця Чорнобильської трагедії, але це ще і сімейна трагедія.
Гострий лейкоз крові (монобластний).
Страшний діагноз.
Тато тримався практично місяць, але, але…
Скільки зі смертю батька пов’язано емоцій …
Але найбільш сильна – це зневага до тих, хто творив безлад у моїй країні та підтримував тих, хто це робив. Крим, Донбас.
У цей час сім’я не мала змоги зосередитись лише на допомозі батьку, оскільки, усе рівно, ти читав новини, ти повинен був думати: «А що далі? А якщо це лихо добереться і до Києва?».
Зміна курса гривні? Неважливо! Головне – дістати ліки (були задіяні усі знайомі), а також здати аналізи та кров, щоб зробили тромбоконцентрат.
Головне – провести усі аналізи, стабілізувати стан батька, щоб була можливість розпочати хіміотерапію. Мамо була вимушена бути увесь цей час поруч з батьком (ми сподівались, що перебування батька у лікарні вже досить для нормального нагляду за його станом, ага, зараз… якщо нема поруч рідного, який турбує і турбується, то що перебуває хворий у лікарні, що ні, наскільки важкий його стан – деяким лікарям не має значення – у них своє життя).
Так, шанси батька з таким діагнозом були невеличкі. Враження кісткового мозку у його роках – це також вирок (ніхто пересадку йому робити не дав би – це лише для молодих людей, а враховуючи % його враження … ).
Але сім’я сподівалась, гнала від себе лихі думки, а також (по мірі можливостей) налаштовували батька на одужання.
І так, ми змогли розпочати хіміотерапію. Але організм батька її вже не витримав
.І ще раз – це на фоні подій в Україні.
Так, коли біда у твоїй сім’ї, ще більше розумієш яка трагедія відбувається у тих, хто опинився у Лугандоні. Ще більше розумієш, яке горе приходить у сім’ї, у яких гинуть рідні захищаючи нашу Країну. Або коли рідні гинуть через дії терористів.
І на усьому цьому фоні ти читаєш відгуки росіян. Які зневажливо відносяться до українців, принижують їх та їх гідність.
Співчуття їм?! Ні, це не до мене. Не після цього.
Скільки моїх нервових клітин згоріли у той час... Так, не перебуваючи на передовій і не тримаючи зброї в руках. Але відчуваючи власну трагедію, співчуваючі лиху інших…
Вічна пам'ять тобі тато.
вторник, 25 ноября 2014
Хочешь изменить мир — начни с себя!
Потрушку буду відходити від політики і повертатись до звичайного режиму функціонування блогу (тобто трохи про переглянуте, трохи про себе, трохи про технічні новинки, багато про політику).
Одразу ж зауважу – більше фільмів на тверезу голову я не переглядаю.
І почнемо з
РобоКоп (RoboCop 2014)
www.kinopoisk.ru/film/416183/
Чесно кажучи, мені цей фільм сподобався більше ніж оригінал. А після того, як переглянув порівняння «Робокоп» - 1987 vs. 2014. Обзор «Красного Циника»
то зрозумів, що я не один
.
Як на мене цей фільм не стане культовим.
Але якщо Вам необхідно щось переглянути, де є новітня графіка, постійний екшн (тобто стрілянина та біганина), але немає бажання відслідковувати сюжетну лінію – дивіться «Робокоп» (2014) – це те, що треба.
Одразу ж зауважу – більше фільмів на тверезу голову я не переглядаю.
І почнемо з
РобоКоп (RoboCop 2014)
www.kinopoisk.ru/film/416183/
Чесно кажучи, мені цей фільм сподобався більше ніж оригінал. А після того, як переглянув порівняння «Робокоп» - 1987 vs. 2014. Обзор «Красного Циника»
то зрозумів, що я не один
.Як на мене цей фільм не стане культовим.
Але якщо Вам необхідно щось переглянути, де є новітня графіка, постійний екшн (тобто стрілянина та біганина), але немає бажання відслідковувати сюжетну лінію – дивіться «Робокоп» (2014) – це те, що треба.