news.liga.net/news/incident/11448019-vzryvy_v_a...

11:43. Турецкие спецслужбы установили, что к теракту в аэропорту Ататюрк в Стамбуле может быть причастен выходец из Чечни (Российская Федерация) Осман Вадинов.

Вибух в аеропорті та загибель людей - це трагедія.
А взаємовідносини Турція - Московія -

@темы: Трагедии, Россия, НАТО, Политика

---

до відома

Originally posted by at Ничего не меняется? ну тогда читайте...Часть 2. © Кирилл Данильченко ака Ронин

Оригинал взят у в Ничего не меняется? ну тогда читайте...Часть 2. © Кирилл Данильченко ака Ронин

С первой частью данного материала можно ознакомиться тут: http://saracinua.livejournal.com/3418161.html

С момента написания первой статьи о том, как в Украине ничего не меняется, прошло 9 месяцев или 293 дня. Закончилась очередная лютая зима, когда укропы скакали без газа в промерзших квартирах. Правительству даже пришлось увеличить норму выдачи мороженых снегирей на душу населения и увеличить запасы топлива в ПГХ до пятилетнего максимума. Случилась парочка дефолтов, которые нам с пеной у рта обещают уже третий год. Последний был такой тотальный, что гривна в панике укрепилась к доллару до 24,8. Повсюду открывались сланцевые шахты, поля засеяли рапсом, а земля продавалась с молотка китайцам и геям из ЕС – всё согласно пророчеству св. Котона.

Доблестные войска «ДНР» и «ЛНР», взяв ВСУ в десяток котлов, совершили тактическое выпрямление фронта в Широкино, промышленной зоны Авдеевки и около «Царской охоты», на высотах под Докучаевском и в районе Светлодарской дуги. Кровожадная хунта, стоящая на пороге финансовой катастрофы, продолжает свои бесчисленные гнусные преступления против жителей «молодых республик»: выплату задолженности персоналу Донецкой железной дороги, открывает новые пункты пропуска и закрывает глаза на «медицинский» и «пенсионный» туризм с той стороны. В то время как «молодая республика» выдаёт своим работникам постное масло вместо части зарплаты и платит врачам по 5 тыс. рублей. Суровые годы уходят борьбы за свободу страны. За ними другие приходят, они будут тоже трудны.

Помню, в комментарии к прошлой заметке, отметился целый зверинец, включая широко известного в узких кругах беженца Александра Роджерса, безымянных бойцов информационного фронта из-за поребрика, писателей о скором крахе моей страны за мелкий прайс и местных дурачков, которые любят вспомнить, сколько стоила коммуналка, когда у их дедушки всё ещё стоял. Думаю, что вы тоже любите почитать прогнозы апокалипсиса спустя девять месяцев. Как мы упадём, рухнем, разоримся, никто не придёт на мобилизацию, нас поменяют на Сирию, а коварный режим Вальцмана сдаст всё за конфетную фабрику. Хотя что можно сказать откровенным врагам или идиотам, кроме как: «поешьте говна на лопате, тупые животные?».

Отдельно достали охотники на «порохоботов», видящие в каждом лонгриде с поддержкой реформ в Украине, руку властей (забавно натыкаться на свою статью с сотнями комментариев спустя год, где анонимусы срывают покровы). Информационной службе АП и подпольным фермам роботов-писателей, курируемым якобы лично Ложкиным, не нужно обращаться к пехотным майорам, старшим лейтенантам вроде Трегубова или звонить на ВОП Мартину Бресту, чтобы они писали зажигательные статьи для нескольких тысяч человек. Ребята, сотрудничество с АП или источники в Национальном совете реформ, где Ложкин занимает не самое последнее место – мечта любого крупного журналиста, публициста, писателя с именем. Первый эшелон, без вариантов – самая точная информация, железобетонные инсайды, горячие факты из первых рук в считанные часы.

Со своим поиском шоколадных ботов и виртуальной войной за аудиторию люди реально проели плешь, хотя любой редактор бумажного СМИ или передачи на ТВ с миллионным охватом, журналисты, терзающие баяны и охотники за «порохоботами», отгрызут себе правую лапу, чтобы получить источник или знаменитые «темники» из АП. Для того чтобы доносить позицию провластной партии или АП, не нужны статьи в частном СМИ от человека вроде меня, который с трудом знает, как расставлять знаки препинания.

Кроме удовольствия от писанины и неплохого гонорара от людей, которые никогда не говорили авторам, что именно писать, я ваяю такие статьи только потому, что мне нравится, что происходит в стране. Нравятся транспортные самолёты США в Киеве, которые привозят нам радары, доставляет удовольствие то, что сюда заходит Westinghouse Electric со своими топливными сборками для АЭС, японский автомобильный бизнес во Львовской области и немецкая фармацевтика в Черкассах, и то, что Украина начинает идти по тому пути, который уже прошли десятки стран от Польши до Южной Кореи.

И знаете что? Я бы на месте большинства так сильно не парился за Порошенко. Судя по тому, как он ведёт дела, мы ещё увидим, как после двух сроков Пётр Алексеевич зажигает в Раде. Даже если дело пойдёт совсем плохо, его фабрики в Латвии и Венгрии не дадут хитрому Вальцману совсем захиреть с голоду, пока он будет писать мемуары в Париже. А вот что случится в этом самом скверном варианте с людьми, которые два года пытаются любо гадить за мелкий прайс либо ныть, что ничего вокруг не меняется, можно посмотреть на примере «ДНР». «Республиканский» центр занятости на вакансии в 4000 рублей и возможность взять два вторых, возя уголь фашистам через ноль, это не шутки.

Это суровая реальность людей, которые желали странного и ждали доброго царя, который спасёт от хунты. В это время в советниках у нас Бальцерович, Иван Миклош и бывший генеральный секретарь НАТО, а в стране пройдёт Евровидение. И, знаете, несмотря на падение уровня жизни, мы не работаем за полторы тысячи гривен, не получаем гуманитарную помощь и не ездим за пенсиями в Донецк. И даже более того, Украина шаг за шагом выбирается из того болота, куда нас загнали годы популизма и месяцы войны. «Ничего не меняется 2.0» – встаём с колен вместе.


Иван Миклош и Лешик Бальцерович – экономисты мирового уровня с поддержкой реформ в Украине, а ты не ной

Силовые структуры – стабильные лидеры списка. За прошлый год мы получили 507 ракет РК2С и 380 выстрелов «Комбат» к танковым орудиям. С выпуском за первый квартал 16 года и запасами 14 года (нигде нет видео массовых пусков «Стугны» или «Барьера», хотя они применялись на фронте) у нас более тысячи противотанковых тандемных тяжёлых ракет с дальностью полёта до 5 километров.

Кроме 40-50 переносных пусковых, ВСУ могут работать ими с боевых модулей бронемашин, БТР-3, БТР-4, с танков Т-72 и Т-80. Пока все ждут «Дротики» и «ТОУ», мы разворачиваем производство высокоточного оружия. До войны ПТУР закупались поштучно для показательных стрельб, «Комбаты» за 2-3 года приобретались скромными партиями в 50-100 единиц. А ведь мы потеряли производство взрывчатых веществ, переносили часть линий в Изюм, восстанавливали разорванные цепочки с РФ – в итоге рост на порядок. Видимо, не обошлось без кооперации с Беларусью.


Осень 14 года. Район «ДАП» – война «Тойот» на Востоке, первые украинские ПТУР в деле

В Сирии в месяц с поставками «ТОУ» нечасто выстреливают больше сотни ПТРК, обычно 50-60. Всего прозападные группировки с 13 года вряд ли получили более 1800-2000 ракет ПТУР. Вот чем мне нравится Запад – хирургические решения за минимальные средства. Купировать агрессию, показать, что США готовы поставлять технику прямо в Борисполь и принять закон о поставке летального вооружения, добиться оперативной паузы и за кредитные гарантии с минимальным процентом разворачивать производство. И, заметьте, это не коварный Запад разжигает войну в Украине, поставляя сюда летальное вооружение, а небольшая восточноевропейская страна отражает агрессию неадекватного соседа.


Помню, как балагурили в этих ваших интернетах, что это все ПТРК Украины привезли на показуху. Всех шутников срочно сдать в АТО, после футболистов

Продолжает наращиваться группировка новой и модернизированной техники – у нас сейчас вне зоны АТО более 100 БТР -4, около 80 единиц БТР-3, далеко за 300 ББМ, не менее 60 танков Т-80, более сотни Т-72. Пока линию опорных пунктов держат моторизованные и механизированные части, аэромобильные войска и НГУ (где находится львиная доля новинок) применяются крайне дозировано, с момента прорывов к Мариуполю, боев за Широкино и 32 блока потери среди этой техники минимальны. У вас есть другое объяснение этому, кроме создания маневренного резерва? У меня нет.

Мы не вводим в бой достаточно мощную группировку, способную из-за боевых модулей или ТУР вести противотанковую борьбу, маневрировать, иметь запас хода и ресурс двигателей, но эти части постоянно проходят слаживание и учения, по легенде которых нужно форсировать крупные водные преграды и проводить колонны на сотни километров. В 2015 году у нас было уже около 120-130 тысяч контрактников в армии. На фоне весенних наборов до половины вооружённых сил у нас на контракте. Во многие части вроде ССО или армейской разведки мобилизации уже не почти производят, более того, эта тенденция будет усиливаться (хотя, как я и писал в прошлом году, призыв в обозримом будущем продолжится).


Как не пиши про «котлы» и победы под стратегической для «молодой республики» деревней Бл*дищево, а танки у укропов не заканчиваются

Скамейка запасных на сегодня, уже прошедших службу, более 200 тысяч человек. В 2013 году у нас было 45 ротных учений. Сейчас – 358. БТУ вместо 8 нарастили до 89. Налёт на пилота в ВВС стартовал с 36 часов, а на сегодня – 53 часа. В армейской авиации у пилотов «крокодилов» – до 97 часов. Так, на всякий случай, космические войска РФ, разящие с орбиты по элеваторам, в 14-15 году летали 100-110 часов, а батальонных учений у россиян было 82.

Интересно, да. Внезапно ВС РФ, тратящие на порядок больше средств, оказывается, тренируются на уровне страны 404, а если размазать подготовку на общее количество частей, то ситуация станет ещё ярче.


Учения пилотов «крокодилов» армейской авиации в составе группы. У них хороший налёт на одного пилота, а крайний боевой вылет был под Дебальцево

ПВО и ВВС – ещё один кирпичик в украинскую стратегию сдерживания. К 4 РЛС «Малахит» в первый год конфликта добавляем 6 станций в 15 году и производство за первый квартал 16 года. Плюс в работоспособном состоянии у нас несколько РЛС кругового обзора «Пеликан», поставленных на вооружение в 2007 (недавно закончен ремонт) и одна свежая 35Д6М. Всего до двух десятков РЛС, способных работать в условиях помех, которые имеют защиту против радиолокационных ракет, могут сопровождать сотни целей на сотни километров.

Это мы не берём в расчёт десятки советских станций или аппаратуру для боевого режима – только то, что модернизировано и может противостоять гипотетической воздушной операции РФ в качестве дежурной станции, и возможность беспрерывно «видеть» противника.


Выносной пульт П-18 «Малахит». Можно обратить внимание, какой кусок воздушного пространства РФ просматривает комплекс


Так вот, чтобы «погасить» их, нужно входить в зону действия ПВО – того самого ПВО, для которого сняли с хранения и отремонтировали около 40 ЗРК за прошлый год. И для того чтобы вывести из игры ВВС Украины, нужно глубоко входить в зону ПВО. И не просто ударил и убежал, а конкретно и много работать. Выводить из строя ВВП и наносить удары по ремонтникам, восстанавливающим взлётную полосу. Подавлять дивизионы С -300 и «Бук» в условиях, когда они могут действовать «из засады», не включая штатные средства обнаружения. Поражать ремонтные заводы в глубине украинской территории и инфраструктуру ВВС, в том числе, возле Одессы и в Западной Украине.

Если брать самый скверный расклад, то в строю у ВВС Украины 31 машина Су-27 и до 4 десятков МИГ-29. В случае если станет жарко, мы можем применять учебно-боевые «спарки», кроме того, продолжается масштабное восстановление бортов с хранения (буквально пару недель назад ВВС получили ещё 1 самолёт, а весной – сразу 4). Мы призывали лётчиков по мобилизации и активно готовили их, а программа развития ВВС на 2016 год подразумевает сдачу не менее дюжины бортов. Украина всеми силами наращивает число способных подняться в воздух аппаратов.


На боевое дежурство. Мы рассредоточиваем самолёты, держим в воздухе дежурные звенья, а ВПП прикрывают «Буки». Всё серьёзно

Итог – противнику нужно одновременно подавить нашу авиацию, ПВО и разрушать инфраструктуру, чтобы иметь возможность захватить воздух для прорыва обороны на востоке. С начала 14 года с хранения сняты десятки «Ос», «Стрел», «Тунгусок», модернизируются ПЗРК, в частях просто огромное количество малой зенитной артиллерии. Всё, что будет летать ниже 5000 метров, будет страдать. Речь идёт о сотнях ПЗРК, системах дивизионного и бригадного уровня.

Действия ВКС РФ на начальном этапе – только массовое метание «чугуна» с больших высот и пуски крылатых ракет. На секундочку, тех самых крылатых ракет, которые пускают по Сирии, а они падают в Иране, тем более, это не панацея. Древние, как кал, «Осы» Саддама сбивали «Томагавки» в обоих конфликтах, а плотность высокоточного оружия РФ в одном залпе далека от возможностей США.

Да и видели мы эффективность таких бомбардировок, когда рапортуется о 600 разрушенных штабов «Исламского государства», а лёгкая пехота на пикапах выпиливает блоки регулярной армии, наступает в Алеппо и за два дня отбивает то, что россияне и сирийцы захватывали месяц. Для оперативного воздействия на фронт нужен тоннаж и массовость: тысячи вылетов, тонны бомб, сотни пусков. Зная «меткость» соколов Путина по Сирии, будут страдать мирные граждане, гореть больницы, взлетать на воздух кварталы, ракеты падать куда угодно, кроме целей, при попытках поражать ВОП, сноситься агломерации вокруг.

Через сколько дней после начала такой операции в одном из самых густонаселенных регионов Европы ребятам отключат платежные системы, арестуют шубохранилища и введут российский аналог «нефть за продовольствие», а в РФ перловка станет праздничным блюдом?


Десятки учебных пусков за прошлый год, в том числе, и из-за этих парней. Иван, ты изображаешь шахтёра без поддержки самолётов

И, главное, спустя многие недели после начала операции, всё, что опустится ниже пяти тысяч, будет всё равно иметь шанс получить ракету с плеча, очередь из замаскированной «Тунгуски» или, летая выше, принять парочку подарков от «Бук –М1». Российские пилоты «Ту-22» в Грузии не дадут соврать, потери будут значительные. Они там, в Кремле, прекрасно знают, что пока не могут в полномасштабную войну. Поэтому до сих пор не применяют самолёты и два года отправляют умирать Иванов под видом шахтёров в безымянных могилах, штурмовать в лоб опорники.

Мы здесь в Киеве это знаем насколько, что не считаем обострением вялотекущую операцию на «промке» и не призываем очередные 40-50 тысяч людей, отрывая их от семей и перегружая экономику. И то, что с нашими скромными ресурсами постепенно оживают именно те сферы, которые не дают РФ переломить ход конфликта, изрядно радует. Испытание ракет к «Смерчам», заявление о начале программы производства боеприпасов, закупки ракет «воздух-воздух» и «воздух-поверхность», сотни ПТРК, десятки радарных станций, модернизация ПЗРК, закупаемые краны, экскаваторы, инженерные машины, формирование и комплектация учебного центра ССО, первые закупки средств РЭБ – всё это крохотные победы Украины в перспективе военного строительства.

Энергетика – событие номер один – это полный отказ от газа из РФ и диверсификация закупок углеводородов. То, что обещали сделать все президенты Украины в той или иной форме, – соскочить с российской газовой иглы. Рост экспорта газа из Норвегии и Алжира, строительство СПГ США и отличная прочистка прямой кишки «Газпрома» европейскими судами за монополизм позволяет нам закупать углеводороды в ЕС, не боясь, что поехавшие будут махать вентилем зимой или угрожать неадекватным ростом цены. Падение потребления газа за первый квартал по сравнению с прошлым годом – 11,8%.

Рост промышленного производства за тот же срок – до 3,7%. Где вы, специалисты с рассказами, что это никакая не экономия, а всё только из-за падения производства, я хочу покормить вас говном? Биоэнергетика дала нам экономию не менее 3 млрд кубов газа в год – эта цифра в ближайшее время может вырасти вдвое. Сданы 3 крупные солнечные станции. На ближайшую пятилетку план – 34 комплекса. В перспективе это 150 МВт, у Канады грандиозные планы на добычу солнечной энергии в Чернобыльской зоне. Пуск 3 агрегата Днестровской ГАЭС – плюс 324 МВт в систему Украины и возможность маневрировать мощностями. До 40% топлива для АЭС приобретены в США. Россия теряет и этот традиционный для неё рынок. Наслаждаетесь, как мы мёрзнем и скачем, россиянцы? Попрыгаем вместе, как рубль и цена на нефть.


Днестровская ГАЭС – 3 гидроагрегат. Когда мы выйдем на проектную мощность, то это будет 4-5 по мощности ГАЭС в мире

Экономика – Всемирный банк прогнозирует 1% роста, МВФ 1,5%, наши парни рисуют красивые, но нереальные цифры до 3%. В 15 году падение ВВП замедлилось, а в первом квартале, после двух лет пике, наметился скромный рост 0,1%. Промышленное производство начало подниматься после 3 лет падения. Что это означает? Мы прошли дно. Это подтверждают и косвенные звоночки: снижение учётной ставки с 20 до 16,5% (что означает дешёвые кредиты для бизнеса и банковской системы), смягчение инфляции до 7-8% в год, небольшой рост ЗВР и рейтинг ВВВ (стабильный). Кто-то ещё помнит, с чего мы начинали, какой был рейтинг в 14 году или во времена правления повелителя страусов?

И да, рейтинг простоты ведения бизнеса – рост на 4 пункта. Наши соседи – Саудовская Аравия; рейтинг человеческого капитала – рост вдвое, мы прыгнули с 63 на 61 место, по соседству у нас Южная Корея; Гамбургский институт мировой экономики дал нам плюс 20 пунктов за год инвестиционной привлекательности. Теперь мы на 89 месте, на уровне Филиппин. Во время войны с ударами ракет по городам ещё в 15 году, с постоянными обстрелами коксового завода, со взрывами моста в Мариуполе и стрельбой по агентам РФ в Харькове – наверное, не все понимают, какое чудо мы все совершили.

Кстати, да, падение объёма торговли с РФ с 30% до чуть более 8% – это не баг, это фича. Разрушение торговых цепочек с агрессором и деструкция научно-промышленного сотрудничества с РФ – неизбежное явление, которое нужно максимально ускорять. Невозможно торговать со страной, которая перекрывает тебе энергоносители в зимний период, находит в конфетах диоксин, обваливает аграрный рынок, запрещает «Боржоми» или вино из-за политики. Чем быстрее бензоколонка окажется в загоне за новым железным занавесом, тем лучше для Украины и ближайших соседей.


Первый за несколько десятков лет фармацевтический завод – цех препаратов крови, цех пробиотиков, масштабные планы на расширение

Инвестиции – в 2014 году у нас был отток капитала из страны, в 2015 зашло 3 с копейками миллиарда долларов, в первом квартале 2016 года уже чуть больше миллиарда в плюсе. Мы растём, причём как в докапитализации, так и в венчурном капитале (там взрывной скачок более 200%). В планах – опреснительный завод в Мариуполе на 50 млн долларов. В город до сих пор в радиусе огня РСЗО боевиков заходят деньги в объекты капитальной инфраструктуры. Завод Vogt Medical Vertrieb GmbH в Черкасской области – расходные материалы и аппаратура для хирургии, инфузий, стоматологии.

«Биофарма» –40 млн долларов от американцев, в перспективе ещё 30 – это огромный комплекс по переработке препаратов из плазмы крови, цех пробиотиков, реконструкция станции переливания крови. Завод «Фуджикура» во Львове – миллион комплектов электронного оборудования для немецких автомобилей в неделю. Крупнейший завод по переработке томатов в Восточной Европе откроется в Николаевской области – 50 млн долларов. Перевалочные зерновые комплексы, добрый десяток заводов по переработке мусора, миллиард долларов от европейских банков на развитие транспортных коридоров, модернизация портов.


Ничего особенного, просто строится самый большой в Украине завод холодильного оборудования в Виннице. Листайте дальше

Мало, нетехнологично? Ну тогда вам совместные проекты с Индией и Саудовской Аравией на десятки транспортных самолётов, совместное с Турцией производство радаров, турбины для боевых кораблей, Азербайджан, который уже внёс предоплату за десяток «Ан-178», пуск ядерной установки в Харькове, восстановление производства «Кольчуг» на «Искре» (комплекс обещали показать на выставке в Малайзии), масштабная программа строительства речных судов от «Нибулона». Впереди стартует приватизация: от ОПЗ до десятков крупных компаний, включая аграрный сектор, облэнерго, гидроэлектростанции, химические компании.


Около 40 машин, прямой контракт и меморандум. Скоро страна 404 будет продавать рапс

И да, предвкушая слёзы восьмибитных персонажей, да, я в курсе про среднюю зарплату в Украине, падение уровня жизни во время войны и коммунальные платежи. У меня очень простой рецепт для обиженных жизнью. Попробуйте не отдыхать 115 дней в году – треть всего рабочего времени. Я забыл, когда у меня был чистый выходной: или тащу лямку, или в наряде, или решаю поточные вопросы, или пишу. Дорого платить за квартиру? Ну, поставьте счётчик тепла на подъезд, возьмите «тёплый» кредит, учёт воды и газа, жёсткая экономия в помощь? Рекомендую – помогает уменьшить расходы до 50%.

Нет? Ну тогда можно сдать одну комнату симпатичной студентке или мастеру с большими умелыми руками? Ещё можно, упаси Гройсман, продать три комнаты и купить две. Я вот не прошу государство заправлять мою машину. Если мне хватает на бензин для буса, то приходится покупать малолитражку. Тоже нет? Тогда новая профессия по вечерам. Раньше были такие парни – почтальоны, они носили бумажные письма и газеты. Почти исчезли, как и машинистки. В начале прошлого века дом строила бригада из 30 каменщиков, сейчас для канадской технологии нужно трое соседей и шуроповерты, а в Британии вымерли ткачи, часто физически. Все эти люди или их предки переучились. Например, средний американец может в течение жизни трижды сменить профессию – в этом нет ничего дурного. Не хотите? Ну тогда у меня для вас плохие новости – совок в Украине подыхает в корчах, что будет с вами, зависит только от вас.


Модернизация «хрущевки» в Донецке. Оказывается, эти «ватники» ещё и урбанисты, а вы ноете

В стране тектонические изменения буквально во всех сферах. Везде не хватает людей – социальные лифты вырывают их с корнями на самый верх. Депутатами выбирают парней из села без высшего образования и журналистов. Майоры становятся командирами бригад, комбриги командующими десантными войсками, волонтёры идут в большую политику.

В страну заходит иностранный капитал, в аграрной сфере – бум, оживает строительство (рост до 10% за первый квартал). Продолжится кооперация с Западом в сфере ВПК и в бизнесе, нужны будут как рабочие руки, так и управление или переводчики. Почтой управляет американец, железной дорогой – поляк, углеводородной компанией – британец. Вы себе представляете масштабы кадрового голода? Я лично знаю ребят, до 30 лет не имевших понятия об аграрной сфере; людей, два года назад ничего не знающих об армии; персонажей, которые ушли в море, далеко после 40 или переучились в 50 лет. Ни один из них не парится, чем заплатить за квартиру. Всё, что может думать и работать без помощи палки, всасывается в экономику со скоростью пылесоса.

Учимся смотреть немножко дальше плетня на хуторе. Украина меняется на наших глазах, она уже изменила свою историческую судьбу. Не нойте о том, как всё плохо, а просто двигайтесь вместе со страной. Будет ли это изучение английского, фриланс, служба в армии, смена профессии, личный рост или уход в политику, неважно. Через пять лет вы не узнаете ни свою жизнь, ни свою страну. Ни одни изменения не проходят безболезненно, ни на уровне человека, ни на уровне социума.

Больно рожать, больно расти, больно садиться в шпагат или таскать штангу, армия, новые отношения, смена работы, карьёрный рост – всё это стресс и боль. Украина на сегодня – это наркоман, переставший принимать дозу и начавший бегать. Мы всё делаем правильно, но как же это офигительно больно. Бережём дыхание и помогаем друг другу пережить ломку. Мы победим рано или поздно. Не только агрессора или марионеток из «Л/ДНР», а, прежде всего, самих себя.

http://petrimazepa.com/nochanges2.html


Как не пиши про «котлы» и победы под стратегической для «молодой республики» деревней Бл*дищево, а танки у укропов не заканчиваются

@темы: Экономика, Украина, Политика

---

щодо православ`я

Нижче викладений текст в дечому дуже сильно перетинається з відео Розумовського gark.diary.ru/p209094036.htm . Цікавий збіг думок двох різних людей.

Originally posted by at Свирид Опанасович про Всеправославний собор.

Свирид Опанасович


Доброго здоров’я, друзі! Сьогодні на Криті стартував Всеправославний собор, а це подія, про яку варто написати. Бо це таки унікальне історичне собитіє.

Була б це подія чисто богословська, дідусь би нічого й не писав, бо теологія діло тонке, тут легко впасти в єресь дилетантизму. Але собор густо замішаний на політиці, при чому не лише останніх років, а мінімум кількох останніх століть. А значить єсть предмет для ізученія і для сільської політології і для сільської історіографії. Тому дєдушка, попоравшись по хазяйству всідається до комп’ютера, щоб широкими мазками окреслити історико-політичний контекст проісходящого. Бо пишуть про цей собор багато, але не все там понятно. Ну і єстєственно РПЦ МП проводить свою гібридну інформаційну кампанію, шо призводить в головах малознакомої з історією вопроса общественності до ще більшої сум’ятіци. Ітак.

Зауважимо, що чисто всеправославних соборів в історії ніколи ще не проводилося. Проводилися Вселенські собори і останній з них, признаваємий православною церквою, состоявся в у Нікеї в 787 році, тобто якихось 1229 років тому. Там помимо православних батюшок присутствували і якісь подозрітєльні легати з Риму, які проти рішень собору не возражали, що й дало пізнішим історикам церкви наректи ІІ Нікейський собор Сьомим Вселенським. Тобто таким, рішення якого об’язатєльні і для Східного і для Західного християнства.

На тому соборі, кстаті, рішалася судьба художників – чи можна їм малювати ікони, чи ні. Церковні ієрархи тоді проявили консенсус і твердо стали на захист творчої інтелігенції: іконоборчество було посрамлєно, художники отримали свободу дій і за кілька століть з’явилися Рафаель, Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. Та й взагалі християнські споруди прибрали вигляду культурно-мистецьких закладів, що сприяло широкому притоку в лоно церкви не позбавлених художнього смаку неофітів.

Україна участі в тому собору не брала з об’єктивних причин, бо наші предки в ті прекрасні часи вопросами релігії не парилися, в нас панували ліберальні порядки, кожен вірив у шо хотів. Але коли християнство ствердилося і на території сучасної України, то і рішення Сьомого Вселенського стали для нас обов’язковими, у чому нескладно пересвідчитися, якщо ми заглянемо в Софійський собор, або в будь-яку іншу церкву - в кожній з них ми побачимо лики святих та інших подвижників.

Після того Вселенські собори не скликалися, Західна і Східна гілка християнства пішли паралельними шляхами, час від часу проклинаючи одна одну і звинувачуючи в єресі. Католицька церква проявила більшу схильність до самоорганізації і централізації та з метою збереження єдінообразія, продовжила практику проведення своїх соборів, дедалі більше віддаляючись від східних єдиновірців. При чому, католики зачастили і проводили свої собори чуть лі не кожне століття, щоразу привносячи в богослужіння шось свіженьке. Так, наприклад, на останньому Ватиканському соборі у 1960-х роках католики відмовилися нарешті від обов’язковості літургій латинською мовою, що було зустрінуто широкими верствами слабо обізнаних з латиною католиків з нескриваємим полегшенням.

Православна ж церква в силу багатьох специфічних чинників своїх соборів не проводила, що й призвело до непорушності багатьох церковних канонів на словах, а на ділі – до повного разброду і шатаній у щоденній церковній практиці. І величезну деструктивну роль в цьому відіграла (і продовжує відігравати) Москва, но об етом нєсколько позже.

Ітак, коли в 1453 році Константинополь був захоплений османами, православний світ пережив справжній шок - здавалося, що небо впало, насувається апокаліпсис. Но османи, всупереч твердженням російських шкільних підручників з історії, показали, що вони не тупі і проявили історичну прозорливість. Та не стали знищувати посаду Константинопольського патріарха. Зрозуміло, що не через гуманне ставлення до православних, а з політичних міркувань: корисно мати в себе у Стамбулі релігійного лідера не ще завойованих народів Південної і Східної Європи.

На той час в Україні відбувалися свої карколомні події: Київ, ослаблений монгольським завоюванням і подальшими політичними катаклізмами, все одно продожував залишатися одним з центрів канонічного православ’я. А вплив Київської митрополії, яка історично входила до складу Константинопольського патріархату поширювалася на величезні території, включаючи і політичне новообразованіє, відоме під назвою Московського княжества.

Но московські правителі, користуючись одночасним ослабленням Константинополя та Києва вдарилися в сіпаратізм і, проголосили у 1448 році ніким не признаваєму Московську православну церкву. Самі собі призначали митрополитів, ті висвячували нижчих священиків, котрі правили службу як собі хотіли, бо здебільшого не вміли писати і читати. Пізніше, коли в Московське царство приїхали випускники київських духовних закладів, вони були в льогком аутє від вольностєй, які дозволяли собі під час богослужінь неграмотні московські батюшки. Почалося наведення порядку, шо єстєственно викликало церковний розкол, появилися старообрядці, але це вже зовсім інша історія.

От у чому московська церква завжди проявляла резвость, так це у викраденні ікон, інших святинь та у взятті в заложніки авторитетних церковних діячів. І початок цьому процесу ще в ХІІ столітті поклав владімірський князь Андрей “Боголюбський”. Який у 1169 році завоював і сплюндрував Київ, вивізши до себе у Владімір чимало київських і вишгородських святинь. Потом, щоправда, владімірці получили від киян, (яким на допомогу поспішили галичани), добряче по пиці, князя Андрея зарізали свої ж, але ікони владімірці в Київ так і не повернули.

Непризнаваємою Московська православна церква залишалася майже півтори століття, аж до 1589 року, коли Борису Годунову вдалося нарешті заманити в Москву і півроку утримувати в якості заручника константинопольського патріарха Ієремією ІІ Траноса. У Москві тюремна справа завжди стояла на висоті, тож патріарх Ієремія повною мірою насолодившись пенітенціарними прелєстями христолюбивого московського государства, тяжко зітхнув і согласився піти на сотруднічество. І визнав Московську православну церкву на правах окремої патріархії.

Константинопольський собор 1590 року, однак, цього рішення, прийнятого під примусом, не визнав. Тому три роки поспіль Москва широко користуючись матеріальними трудностями, які переживала Константинопольська патріархія, щедро роздавала хабарі і аж нарешті у 1593 році вибила нужне собі рішення. Рішення було оформлене не бездоганно, що й дає багатьом пізнішим історикам церкви підстави заперечувати легітимність тих рішень. Наприклад, чогось проголосили, що Московська патріархія, яка виникла і 1589 році старша від Грузинської православної церкви! Котра, нагадаю, користується автокефалією ще з 417 року.

До речі, ці події, а також недалекоглядна, а часто відверто малодушна політика патріарха Ієремії Траноса, й стали одними з важливих причин, які викликали в українському духовенстві широке невдоволення. Яке згодом, у 1596 році, вилилося в Берестейську унію, коли значна частина духовенства вирішила порвати з Константинополем і укласти союз (унію) з Апостольською церквою в Римі. Звідти починає свою історію греко-католицька церква, але про ці події та їхні наслідки дідусь розкаже колись іншим разом.

Так вот, отримавши канонічний статус Московська православна церква продовжила ласо задивлятися на Київ, який, як не крути, був (і залишається) більш значущим для православних релігійним центром, ніж Москва. Історія поглинання Київської митрополії Московським патріархатом довга і повчальна, на деталях зупинятися не будемо. Але Київ так просто не здавався і пручався майже сто років. Навіть після Хмельниччини, коли значна частина сучасної України увійшла до складу Московського царства, Київська митрополія ще довго зберігала самостійність та формально підпорядковувалася Константинополю. А на ділі користувалася широкою автономією.

І аж у 1686 році, коли на московському престолі сиділи слабоумний Іван та прищавий подросток з нездоровими склонностями Петро (майбутній Петро І), Москва, після великої кількості невдалих спроб, таки дожала Константинополь. І дожала в притаманний собі спосіб – путьом угроз, обіцянок і підкупів. Томос (грамоту) на перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату видали дяку Нікітє Алєксєєву, за шо той відслюнявив Константинопольському патріарху 200 золотих і “три сороки соболів”. Про полученіє взятки патріарх написав дяку розписку, бо в Москві при цариці Софії у сфері корупції була дуже строга отчотность. А для нас та розписка важлива, щоб розуміти в який спосіб Москва на практиці просувала свою внєшнєполітичну доктрину про “Третій Рим”.

Київське духовенство зустріло це рішення роптанієм, було багато невдоволених, з якими поочерьодно розібралися не без участі гетьмана Самойловича та ряду інших дєятєлєй. Про ті веселі події мова йтиме у третьому томі “Історії України від діда Свирида” (бо другий закінчується Хмельниччиною), але про них і так багато де написано. Тож наші сучасні політики мають читати про події тих часів щодня перед сном. Дуже повчально.

Ідьом дальше. Московські патріархи заполучивши Київ не довго радувалися, бо цар Петро ліквідував інститут патріарха, створив натомість Священний Синод. Тобто неприкрито показав, шо вопроси релігії для Росії є лише елементом державної політики і територіальної експансії. Російські імператори ніколи особливо й не приховували, що поглинання Константинопольського патріархату й підпорядкування собі всього православного світу для них вопрос сугубо практичний. Для цього й затівалися безконечні русско-турецкіє войни, які в другій половині ХVIII століття точилися непреривно. В радянських підручниках потім писали разну ахінєю, що Росія керувалася чистими помислами про звільнення з-під османського іга поневолених народів, але насправді всі в Європі і тоді все чудово розуміли. І коли в Павла народився очередний синочок, якого цариця Єкатєріна ІІ назвала Константіном, всім стало ясно, які політичні задачі ставляться перед новонародженим немовлятком.

Практичному втіленню цієї мети спочатку завадили наполеонівські війни, а потім непроходима внєшнєполітична тупість царя Ніколая І. Той цар у 1854 році нарешті наважився і затіяв війну за Константинополь, будучи впевненим, шо ніхто йому не завадить: Європа повозмущається і заткнеться. Но нє тут то било. Дипломатичний геній Ніколая І призвів до невиданого до того результату – у воєнний союз на захист Туреччини об’єдналися ізвечні враги Франція та Велика Британія. До них приєднався хитрий Кавур з Сардинського королівства і понєслось. В результаті Росії наваляли, захватили Севастополь і примусили царя умеріть апетіти. Царь Ніколай від огорченія помер, Толстой написав “Кримьскі расскази”, пропагандисти створили міф про гордий і нєприступний Сєвастополь. Але Європа своєї мети досягла - ідея завоювання Стамбула на якийсь час сходить з порядку денного Росії, Константинопольський патріарх зітхає з полегшенням. Бо якщо хтось думає, що тому патріархату дуже подобалася міфологема про “Москву – третій Рим”, той дуже сильно помиляється.

Водночас і думати, шо весь остальний православний світ спостерігав за поползновеніями Росії з симпатією було б неправильним. Кожного разу, коли Росія слабшала і умеряла апетіти, православні ієрархи висували ідею проведення Всеправославного собору. Перший раз така ідея була озвучена Константинопольським патріархом у 1860-х роках, якраз в період відносного вгамування Росії. Сил у Александра ІІ завоювати Константинополь не було, але вліянія, щоб зірвати плани проведення собору вистачало. І він той собор зірвав.

Потом ідея собору знову появляється у 1920-х роках, коли усіліями більшовиків церкву в Росії загнобили і обіцяли вообще знищити. Ослаблення впливу Москви на Констинопольську патріархію викликало реанімацію ідеї Всеправославного собору, але обща ситуація в православних церквах не дозволила реалізувати цей задум. Тож патріарх Константин VII, змушений був відмовитися від проведення собору, який він планував зібрати у 1925 році в Єрусалимі.

Потом, після війни, Сталін активно ударився у територіальні поползновенія, хоча релігійна складова там відігравала другорядну роль. Головною ідеологією тоді був комунізм, но і московське державне православіє відігравало свою вспомагатєльну роль. Наприклад на західноукраїнських землях, де у 1946 році був проведений львівський псевдособор, за яким греко-католики якоби добровольно переходили в московське православіє. За деякими ознаками Сталін планував активніше використовувати церкву в геополітичних цілях, але на щастя у 1953 році сконав, у Константинополі знову зітхнули з полегшенням.

Хрущова релігія не цікавила, він був затятим атеїстом і вопроси релігії в геополітиці його не цікавили. Микита вважав, що польоти в космос і ядерні ракети засіб більш ефективний, ніж церковний дзвін і запах ладану. Тож Констанитопольский патріархат у 1961 році знову починає несміливо просувати ідею Всеправославного собору і не без успіху. Але тут знову влізла Москва і поламала все діло. Формальним приводом була ситуація з православ’ям у Естонії, що на довгі роки зіпсувало офіційні контакти між константинопольским та московським патріархатами. Які поновилися лише, здається у 2008 чи в 2009 році. Принаймні, коли патріарх Варфоломій у 2010 році злітав у Москву і зустрівся з Гундяєвим, тема Всеправославного собора знову почала активно обговорюватися.

Провівши купу різних совещаній, спільних молебнів та інших богоугодних заходів Константинополь офіційно призначив проведення собору на червень 2016 року в Стамбулі. З чим спочатку соглашався і Гундяєв. Були щоправда возраженія з боку ряду помісних церков, бо помісні православні церкви історично горді і неслухняні. Тому вони щоразу знаходять нові причини, щоб доказати всім, а впершу чергу собі, свою незалежність і окремішність. Але так виглядає, шо патріарх Варфоломій твердо затявся, що якщо він той собор не проведе, то його ще тисячу років ніхто проводити не буде. Треба комусь почати і Варфоломій наважився.

Я вже якось писав про те, як Варфоломій ішов на любі поступки капризному Гундяєву, для якого переніс собор із Туреччини на Крит і погодився не згадувати українське питання. Але Гундяєв на щастя продовжив вередувати, і Варфоломія це дістало. Константинопольський патріарх згадав, що він вже не хлопчик, що йому вже 76 років. Відтягувати Собор безконечно він не може, а Москва завжди знайде якусь причину, щоб не допустити проведення собору. І, як наслідок – підняття авторитету та впливу Константинопольської патріархії в православному світі.

Цією унікальною історичною ситуацією вирішили скористатися в Києві і після довгих міркувань, що би такого від Собору попросити, вирішили завдати точечного удару. Тому прохання звучить досить скромно – офіційно скасувати томос 1686 року. А також сприяти створенню в Україні Помісної Церкви. Прохання таке озвучила і Верховна Рада, після чого почалися стєнанія про втручання держави в релігійні справи. Але тут треба віддати належне хунті. Яка звернулася до Константинополя не листом президента чи прем’єра, а листом парламенту – тобто представника і виразника думки громадськості. Так шо інсинуації, щодо неправомірності звернення ВРУ є звичайними інсинуаціями.

Собор, на зважаючи на відсутність РПЦ МП та ряду інших помісних церков (кожна по своїй причині) все-таки почався. Якими будуть його рішення – ми побачимо. Чи скористається Варфоломій історичною нагодою ослабити Москву – я не знаю. Побачимо. А вже від залежності, якими будуть результати Собору і поговоримо. Але те, що Варфоломій дуже серйозно ставиться до Собору і хоче увійти в Історію в якості патріарха, який сприяв піднесенню православ’я, то цілком очевидно. І його бажання, по-моєму, цілком співпадає з інтересами України, тож дідусь бажає Собору успіхів.

З Трійцею вас, друзі.

P.S. Питають тут діда про откровенія різних подвижників московського православ’я, наприклад Серафима Саровського чи Кукші Одеського, що Восьмий Вселенський Собор має бути останнім, після якого прийде актихрист, настане апокаліпсис і всьо такоє. Не вдаючись у оцінку цих есхатологічних фобій зауважу, що Всеправославний соборі не є Вселенським (тобто зібранням Східної і Західної гілки християнства) і тому ці предсказанія сьогоднішньої події не касаються. Просто РПЦ МП відчуває, що ситуація вийшла з-під контролю і привично лякає вірян.

@темы: Россия, Украина, История, Политика

---

треба схуднути ...

I. Третій тиждень пошкоджений зап’ясток дає о собі знати. І це суттєво (негативно) коригує мої плани по навантаженням.
II. Вага коливається у діапазоні 96,0-97,0 кг. А що ще очікувати, якщо їсти випічку, солодке та вживати алкоголь (у т.ч. пиво).
III. Схуднення – це постійний процес. Ще точніше – для схуднення Вам треба змінити стиль життя.
На що звертають увагу, коли говорять про необхідність схуднення?
1. Їжа.
2. Фізичні навантаження.
3. Режим дня.
На цей час я б ввів ще найголовніше:
0. Психіка.
Оскільки саме наш психологічний стан впливає на те, що і як ми їмо, як займаємось, як відпочиваємо. Саме психологія, відповідає за те, щоб зрозуміти: якщо бажаєш бути струнким треба постійно працювати над собою, а ще бажано працювати і над оточуючими.
Саме наші психологічні "установки" призвели до ожиріння.



1. Їжа.
Так, важко відмовитись (скоротити , оскільки це треба мати ну дуже сильну волю, що повністю виключити із раціону ці продукти. Не для мене це 100%, у т.ч. через оточення) вживання мучного, солодкого, алкоголю. Відмовитись від вживання кетчупів та майонезів. Зменшити вживання смаженого.

Але. Крок за кроком. Від частини продуктів – дуже швидко (наприклад з’їсти усе що маємо, а нове не купувати).
Офіс також може допомогти. Постійна нестача цукру гарний привід не витрачати кошти, а звикати пити чай та каву без нього.
Також крок за кроком зменшуються порції їжі. Достатньо знати – їжа є завжди. Але їмо не швидко та невеликими порціями. Відчуваєш, що поточна порція це вже забагато? Зменшуй!
І так, погляд в дзеркало на неохайного себе дає додатковий стимул змінювати раціон.

2. Фізичні навантаження.
Вони повинні бути, лише за рахунок їжі не схуднути. Не треба велику вагу тягати. Вам потрібні не анаеробні навантаження, а аеробні. Тобто невеликі, але тривало.
Вага дуже зашкоджує тренуватись? Ходимо.
Є можливість – танцюй!
Є можливість – починай бігати (але обережно і потроху!).

3. Режим дня.
Несуттєво? Та ні. Дуже суттєво.
Вашим м’язам треба відпочивати.
Якщо Ви замало відпочивало – погано займаєтесь. А також зловживаєте кофеїном.
Розпорядок дня – це у т.ч. і споживання їжі. Запізно та багато їмо – забуваємо про схуднення.

@темы: Жизнь, Спорт, Я, Еда

---

виключно до відома

@темы: Украина, История

---

фахівці, яким довіряю

1. Наталья Зубаревич - статистичні дані (бюджет) російських регіонів



2. Михаил Крутихин - вартість (ціни) та розвиток нафти та газу



3. Степан Демура - вартість нафти/газу, курс валют, політика (все, що стосується Московії)



4. Александр Невзоров - російський журналіст (його "Уроки атеизма" варто переглянути www.youtube.com/watch?v=jLA_f43nbPw&list=PLe9Qa... ).



5. ...

@темы: Экономика, Фахівці, Политика

---

вело та робота

На минулому тижні я вперше у цьому році приїхав на роботу на велосипеді.
Під час повернення я в черговий раз (в п’яте!) впав. Впав вже коли був на дорозі, але коли зупинявся перед світлофором. Впав на ліву руку, на якій зап’ястя пошкоджене (і болить до сих пір!).

Цього тижня я також в четвер приїхав на велосипеді на роботу. На зворотному шляху я пробив колесо (при тиску в 3,5 атм.!). Коли почав замінювати пішов дощ. Зважаючи, що я був на частині дороги, яка ремонтується, то я був мокрий та брудний. При цьому невдало замінював та отримав проблему з передніми гальмами. При поверненні уся одежа була мокра та брудна.
Зважаючи, що я вирішив «Гулять так гулять!» я не оминав практично жодної калюжі (згадувати дитинство, так згадувати!) нові кроси також були брудні та мокрі.

Тобто якійсь з вихідних треба присвятити мийці велосипеду, ремонту камери, налаштуванням та іншому.

З деяким острахом чекаю наступної велопоїздки на роботу.


не моє, але ж

@темы: Велосипед, Я

---

ще один

Додаю виключно через "КРЫМ НЕ ВЕРНУТ УКРАИНЕ , ДАЖЕ ЕСЛИ НАВАЛЬНЫЙ БУДЕТ ПРЕЗИДЕНТОМ! ".
А так - не цікаво зовсім.

@темы: Нострадамусы

---

ibigdan.livejournal.com/18895744.html

Подборка комиксов и карикатур

@темы: Юмор

---

такі без варіантів

14.06.2016 в 15:42

Пишет  jams:

)))

@темы: Россия, Юмор, Украина

---

я б це спробував!

Originally posted by at Хорошая идея для крафтового пива

Пиво с добавлением гелия.


ссылка на ютуб

@темы: Юмор, Еда

---

є така точка зору

Що стосується гей-параду - в мене практично такий же погляд.

@темы: Украина, Политика

---

Ванга - 2011

А ось Вам зразок того, чим годували росіян раніше ("пророцтва" стосуються 2011 року) та як підводили до «величі».



Зараз ми розуміємо, що ваті показувати (а потім запитувати – «що збулося?») це відео – лише час (не зайвий) витрачати.
При цьому відео на тему «Ванга (Vanga) предсказание на 2016, 2017 год» безліч.
Ну нічого не відбудеться з розповіді. Ну то й що? Жодної відповідальності. Жодних посилань звідкіля була отримана інформація.

@темы: Россия, Нострадамусы, Развлечения

---

Казахстанская Ванга - Вера Лион

Ще одна з «Нострадамусов»



Загибель Тимошенко та Клічка – не вказані терміни. Але відео від 4 лют. 2014 р., а зараз вже 10.06.16. Про Тимошенко було сказано «Жити недовго». Ну два роки пройшли.
Але так, Клічко не президент України.
07.06.14 Президентом України було обрано Порошенко. Вона говорила про людину пов’язану з левом. Молоду людину. Не вгадала.

"Багато євромайданівців загинуть ". Небесна сотня . Але саме через це пророцтво я і звернув увагу на неї та скопіював 2014-03-29 в 16:26.
"Янукович досидит до конца президенства" – фейл .
"Данилюк Александр" – це цей file.liga.net/person/68916-danilyuk-aleksandr.h... ? Яка операція? Коли? А поки що «... 14 апреля 2016 г. Верховная Рада отправила в отставку премьер-министра Арсения Яценюка, поддержав на его место кандидатуру Владимира Гройсмана. В этот же день парламент утвердил новый состав Кабмина, в котором Данилюк получил должность министра финансов Украины.».

В неї ще 4 пророцтва щодо України. Перегляну - розповім.

@темы: Нострадамусы, Украина

---

Нострадамусы

Нагадаю про тег «Нострадамусы» gark.diary.ru/p187886964.htm , а згадувати почнемо з

2013 год
1. Полюх, 2005 - gark.diary.ru/p187889379.htm




Нажаль, прочитати це я не зміг. Але веселе було б чтиво.
З того, що він пророкував не збулось нічого. (деякі прогнози можливо почитати books.google.com.ua/books?id=MgjWGvbJjisC&print... )
2016 – Литва суб’єкт РФ? Ага.
2013 – приєднання західних регіонів України до Московії. Ню-ню. Маємо 2016 і навіть південно-східні не особливо туди поспішають.
« .. в 2010 году русский рубль полностью вытеснит доллар и другие иностранные валюты из внутреннего денежного обращения в России, и он станет одной из мировых валют. …» - прохання реготати не занадто голосно.
«… автор этих строк еще 3 года назад написал в своем прогнозе на 2007 год «Кроме этого возможно землетрясение огромной разрушительной силы в Японии, которое принесет много человеческих жертв и материальных убытков». ….» - знову ж не збулося. Катастрофа через цунамі – є. У 2011.

@темы: Нострадамусы

---

Нове відео від Потапенко

Мої нотатки/зауваження:
1. Лемент на початку – як зауважили у коментах, скоріше за всього перед Потапенко був якийсь теоретик і це був ойк душі Потапенко. Чим далі його виступ тим спокійніше розповідає.
2. Якщо часто слухати виступи Потапенко, то більшість його прикладів – це повторення. І вже не так цікаво.
3. Конкуренція з зарубіжними торгівельними мережами. Дуже і дуже цікаво. Бо висновків…
3.1. Потапенко припускає, що конфлікт на Донбасі вщухне на протязі 3х років. Тобто настане тиша, яку люблять великі кошти .
3.2. При цьому він дає існуючим мережам лише 5 років, після чого зарубіжні мережи їх витісняють з ринку. (тобто через 3 роки з’являються і ще 2 роки на захоплення ринку).
3.3. При цьому відсутність великих мереж на поточному українському ринку пояснюється зубожінням поточного стану. Тобто Він передбачає стрімке економічне зростання на протязі 3-5 років?
3.4. В його передачах російським підприємцям йде мова лише про конкуренцію між місцевими та корпоративними (великими) мережами. (зарубіжних нема? Ще чи вже?).
4. Його вислів щодо примусового закриття ринків за допомогою ОМОН – ІМХО вказує на не повне розуміння українських реалій. Я можу припустити, що частина ринків буде зачинена або перепрофільована через економічні реалії, але не ОМОНом.
Але. На своєму віці я вже бачив зміну відношень до ринок-магазин.
4.1. СРСР (десь до 1989) – на ринку усе задорого, в магазині – дешево та достатньо якісно.
4.2. Занепад СРСР початок незалежності (десь до 2000) – в магазинах нічого, збільшення пропозицій усього (як продукти, так і товари) на ринку – усі на ринки.
4.3. Покращення економічного стану (десь до 2015) – з’являються великі продуктові мережі з адекватними цінами – простіше закупитися у супермаркеті. Одежа або взуття – можливо купувати як на ринку, так і в магазинах. Але ринки ніхто не зачиняє – є покупці та ніші і для них.

@темы: Россия, Экономика, Нострадамусы, Украина, Политика

---

такого в мене ще не було... але ж круто!

Originally posted by at Жодна кров нас не зупинить!

Реально найкльовіша реклама отих жіночих засобів.

@темы: Развлечения, Спорт

---

07.06.2016 в 05:47

Пишет  jams:

06.06.2016 в 18:33

Пишет  Тихе:

06.06.2016 в 23:07

Пишет  vasse_kocho:

06.06.2016 в 11:03

Пишет  -Шельма-:

Граждане, пожалуйста, перепост!
Флешмобом! По всей стране!!!

@темы: Россия, Политика, Развлечения

---

популізм - як воно є

06.06.2016 в 08:49

Пишет  jams:

Майдан в Венесуэле — «Мы просто хотим есть!»


Похоже, что эпохе "социализма Чавеса" в Венесуэле приходит конец — в начале июня в Каракасе снова вспыхнули акции протеста с требованиями к властям решить проблемы дефицита продуктов в магазинах и лекарств в аптеках, а также с политическими требованиями импичмента президенту Николасу Мадуро.

Почему люди в Венесуэле выходят на уличные акции? Поводом для новых уличных манифестаий стал очередной виток дефицита продуктов в магазинах, а общей причиной – левая популистская политика Уго Чавеса, а затем и Николаса Мадуро, которые привели к падению деловой активности в стране и перебоям даже с самыми простыми продуктами, а также к распаду системы здравоохранения. Не добавило радости и падение цены на нефть — Венесуэла ориентировала свою экономику на экспорт нефтепродуктов, особо не заботясь о развитии других сфер экономики.

Мадуро, конечно, заявляет, что во всём виноват Обама, заговор против маленькой, но гордой Венесуэлы и "ведущаяся против страны экономическая война". В общем, виноваты все вокруг, только не он.

По катом — фоторассказ о том, что сейчас происходит в Венесуэле.



02. Возле всех супермаркетов в Венесуэле сейчас выстраиваются длинные очереди — люди стоят в них часами, чтобы купить самое необходимое — продукты, воду, предметы гигиены. На всех желающих товаров не хватит, поэтому очереди занимают часто за много часов до открытия магазинов.




03. Мужчина набрал целую сетку туалетной бумаги — сейчас даже она является в Венесуэле большим дефицитом.




04. Как и в последние месяцы существования СССР, более-менее еще держатся частные рынки, но и там положение не самое лучшее — хорошее мясо и рыбу мгновенно разметают с прилавков, и даже за всякими остатками и субпродуктами выстраиваются очереди.




05. Не добавляет радости и вирус Зика, который все еще активен в Венесуэле — он передается через комариные укусы и дает тяжелые осложнения в виде паралича конечностей тела. Во влажном климате Венесуэлы комаров очень много, и людям приходится вызывать в дома вот таких дезинфекторов со специальными дымовыми пушками против комаров – заболеть сейчас в Венесуэле вирусом Зика очень опасно, в стране дефицит медикаментов.




06. Новый июньский виток акций протеста возник из-за того, что бойцы Нацгвардии Венесуэлы конфисковали продукты в нескольких магазинах, а затем попытались раздать их населению через "комитеты снабжения" (Полиграф Полиграфович Шариков одобрил бы). Разумеется, эти меры не могли привести ни к чему иному, как только к усугублению перебоев с продовольствием — другие магазины стали просто бояться завозить товар, и децифит только усилился.




07. Протестующие на улицах строят некоторое подобие баррикад возле президентского дворца Мадуро, но пока что полиции и Нацгвардии удается разгонять уличные акции протеста.




08. Задержания проходят достаточно жестко, причем "силы правопорядка" часто действуют по той же схеме, как украинские войска МВД во время Майдана — впереди в качестве "пушечного мяса" стоят обычные полицеские, а за ними — войска Нацгвардии в виде своеобразного заградотряда.




09. Задержание полицейскими одного из протестующих.




10. Арестованный демонстрант на земле в прилегающих к центру Каракаса кварталах.




11. Контакт полиции и митингующих. Один из лозунгов, который сейчас звучит на улицах — "Мы просто хотим еды".




12. Жесткое задержание демонстранта бойцами Нацгвардии.




13. Полицеские кордоны и разгон протестующих с помощью газовых гранат.




14. Часто газовые гранаты летят обратно к полиции.




15. Переговоры.





07. А что же венесуэльская оппозиция? Энри Рамос Аллуп, глава демократической партии, выступает за организацию референдума по досрочному прекращению полномочий Николаса Мадуро — с обещаниями этого референдума оппозиция уверено прошла в парламент в 2015 году; фактически в стране сейчас есть президент Мадуро с весьма широкими полномочиями и парламент, который находится к нему в оппозиции.




Как думаете, чем всё закончится в Венесуэле, удасться сместить Мадуро? Или в магазинах появится еда, и всё станет как раньше?

Фото: Anadolu Agency
           Bloomberg

maxim-nm.livejournal.com/234913.html#cutid1

@темы: Экономика, Политика

---

музична пауза

@темы: Украина, Музыка, Развлечения