Зараз нагадали події квітня-травня 1986 року у Києві.
І згадав безтурботне відношення до життя.
І зрозумів, що ця безтурботність супроводжує постійно. І шкодить неймовірно. Але перебороти практично неможливо.

У 1986 році ми зазнали величезної трагедії. Почали дізнаватись нового-страшного. Щось замислюватись на тему «Як з цим у подальшому жити?».
Гадаєте щось змінило у житті? Були здобуті звички постійно споживати необхідну кількість йоду? Тримати у стерильній чистоті приміщення? Чи ще щось? (я навіть зараз не знаю, що саме треба робити ).
Ні.

Те ж саме с самозахистом. Ми багато говоримо, що треба тренуватись. Розмовами це й залишається.
А коли постає питання що першочергове підлітку – англійська краще за спортивно-бойову секцію (хоча треба зауважити, що 4 тренування на тиждень у басейні це достатня фіз.підготовка).

Те ж саме с харчуванням. Зайва вага, зайва вага… Це не перешкоджає годувати сім’ю смаженим, жирним та здобою.

Щодо шкідливості горілки та цигарок стільки вже розповідали . І усе рівно – на ті ж граблі.

Це саме можливо розповісти і про сьогодення.
У країні війна. Ну і багато сімей створило «тревожный чемоданчик»? То коштів нема, то «НАВІЩО?! Треба їхати у село/дачу/відпочити».
Невже ви гадаєте, що переважна більшість зробить висновки з відносин з Московією або ЕС та буде в подальшому цьому навчати нові покоління українців? Ага, мрій!

Але ж сам такий.
Бажаєш змінити світ? Спочатку зміни себе.

Фото не моє. Нажаль