Зараз відчуваю себе як Делан, у серії ««Исповеди и сетования» «Confessions and Lamentations» (Babylon 5) , коли вона намагалась зупинити маркабів від зачинення усією толпою у одному приміщенні разом з смертельно хворими.
І розумію її відчай, коли здається розумні люди роблять смертельні кроки.
Так, щось схоже було у 2019 (зрозуміло, що такі відчуття у деяких були і в 2013 та 2014, але не в мене), коли я намагався пояснити людям, що не треба голосувати за Зе.
Але тоді ще можна було знайти для них виправдання – мовляв це не дуже очевидно, да і не одразу відбудеться, авось вдасться відвернути.

Але ж з поточною ситуацією багато чого іншого. І терміни більш стислі. І смертельні наслідки – ось вони. І світові застережні заходи присутні і прикладів більш ніж достатньо.
Уявіть на хвилинку, що коронавірус дійсно настільки смертельно небезпечний для певної категорії осіб (літні люди та люди з хронічними хворобами, які суттєво погіршують фізичний стан).
Та більше! Уявіть, що це репетиція перед дійсно смертельним зараженням!
І подивиться на реакцію людей : «ДА НАСРАТЬ!!! Это где-то, но не у нас. У нас всё будет зашибись как хорошо! На вулиці чудовий сонячний день і ми підемо на вулицю, де діти будуть грати, а дорослі спілкуватись».
Так, для дорослих та дітей цей вірус менш загрозливий ніж для літних людей. Але ж Ви цей вірус можете з одежею (чи ви будете інфіковані та розповсюджувати) занести в оселю. І людина, яка дотримується карантину, буде заражена та має надзвичайно великі шанси вмерти.
Удвічі гірші відчуття, коли до твої порад не прислуховується найдорожча людина.

І таки залишається тільки сподіватись, що дійсно, «пронесе» або вдасться подолати хворобу власними силами. Але, але, але.

Ps. Поставлю тег «нострадамус», щоб повертатись до нього через пів-року і через рік.