Текст нижче не буде лагідним до читача.
Текст далі не є суттєво оригінальним, бо багато з цього обговорюється зараз у соціальних мережах.
А для ілюстрації ось Вам випуск новин від Аркадія Бабченко:
«Как вольно дышится в освобожденном Афганистане. Предательство Америки!»
По-перше, Ви розумієте, що поточні проблеми Афганістану щонайменше з 60х років? Коли була знищені версти населення? А потім була «співпраця» з СРСР? А потім була чергова «чистка» у 90х роках? І зараз знову?
І що це дуже перекликається з історією України, коли наші еліти або винищувались, або емігрували, або замість праці на Україну працювали у Москві?
І що 30 років це замало?
І найголовніше, Ви знаєте передачі, де це дуже ретельно обговорювалось та поетапно розглядалось? Щоб будь-який пересічний громадянин міг мати можливість зробити висновки з помилок розвитку Афганістану?
По- друге, Ви розумієте, що «какая разница», «Лишь бы не стреляли» та вибори 2019 року нас наблизили до чогось подібного?
Так, до нас прийде не талібан. Це буде ДНР з ЛНР та москальські війська. І найбільш активні версти населення (які проукраїнські зазвичай) будуть винищені. Чи пограбовані.
І що різні кІзяки будуть «душенку отводить» на місцевому населенні за усі «утиски»?
Ні? Не розумієте?
Тоді в мене для Вам погані новини.
По- третє, Ви розумієте, наскільки евакуація Кабулу подібна до подій 2014 року у Донецьку, Луганську та інших окупованих містах України?
Коли все, що залишається, це у найстигліші терміни взяти у охапку дружину, дітей, гроші та документи і бігом тікати з цього проклятого міста?
І що при цьому гарно мати сумку евакуації, де будуть складені необхідні ліки (якими сім’я вміє користуватись) та одяг?
І що жінка повинна бути готова допомагати, а не влаштовувати сварку, на зразок: «Та все заспокоїться! Ти панікер! Як ми будем далі жити! А як же моя мати! Давай зачекаємо!», не влаштовувати «гиена завыла», що діти повинні беззаперечно виконувати накази, а не благати: «Я без коханого нікуди не поїду!». Ну і усе інше.
Ні? І чому я не здивований.
А вони готові, що можливо шансів на виїзд з цієї території не буде, або все буде набагато важче чи дорожче?
Вони готові до згвалтувань?
Вони готові, що домівка буде тим чи іншим шляхом втрачена?
Що на наступні надцять років (чи назавжди) вони не будуть думати про розвиток, а лише про виживання?
В-четвертих, Ви розумієте, що ось ті чоловіки, які на аеродромі та попали у літак, або намагаються у нього потрапити, що Вони не бажають захищати свою країну?
Зовсім не бажають.
Тобто не мають сенсу.
Тобто взаємовідносини всередині країни такі, що люди залишають своє житло, своїх близьких, своїх жінок та рятуються самостійно?
Що вони не бажають захищати свій народ та своїх близьких?
Ви розумієте, що Ви зараз повинні зацікавлено спитати, а як відчувають воїни ЗСУ себе зараз на передовій? Чи будуть Вони Вас захищати? А чи будуть Вас захищати оточуючі чоловіки?
І чому ні?
В-п’ятих, Ви розумієте, що емігрант, це людина, яка вважає, що на чужині вона має шансів на краще життя ніж у рідній землі?
Що ця людина та її оточення не зуміли створити у себе нормальні умови для життя та розвитку?
Що в Афганістані «усе просрано»?
І що саме так, на цих емігрантів повинні дивитись на новому місці.
Що емігрант повинен на новому місці доказувати, що Він гідний жити поруч з людьми, до кого Він приїхав?
Не вимагати, а доказувати. Своєю службою на благо нової землі. Своїми вчинками. Своїм коштом.
В-шостих. Такі да. Ніхто крім Вас за Вас воювати не буде. Ви важливі лише для Ваших батьків та Вашої родини. А усім іншим, за великим рахунком, на Вас насрати.
І якщо цифра у трильйон долярів за 20 років у Афганістан відповідає дійсності, то я в ахує.
Це по 50 мільярдів щорічно! Уявіть, кожен американець щорічно витрачав на Афган 150 долярів. Сім’я з 4х людей – 600 баксів. Щорічно. 20 років. А у відповідь велике нічого.
І це Афган не віддавав своєї ядерної зброї. Навпаки, саме через Афган були вбиті громадяни США.
І на них ще витрачали шалені кошти. Ще раз – я в ахує.
І так, при таких витратах і при такому ефекті, США вірно зробили що закрили цей проект.
В-сьомих, ось такі «Кабули» та «Афганістани» (ІМХО) відбуваються з Вами поруч . Бо схема зазвичай проста – спочатку більшості не цікаво влазити у дрібні важкі подробиці. Потім приходить хітрошпеканий та говорить: «Це усе буде моє». Активна меншість спочатку намагається щось зробити, а потім розуміє, що час витрачати краще на щось більш ефективне. І інертна більшість втрачає майно та починає сплачувати хітрошпеканому ще більше.
Це схема втрати контролю над майном київських автостоянок.
Але можете її застосувати на практично усе державне майно.
Чи ще щось.
А саме гірше у-восьмих. Тому що «Історія вчить, що вона нічому не вчить» (с). І люди поговорять, поговорять, а висновків не зроблять. І що психологія «рулит», але ж хто її вивчає?