Тільки-но усвідомив (сформулював для себе).

Усі ми знаємо що знання англійської (у спрощеному вигляді) можна поділити на:
1. Читання (reading);
2. Написання (writing);
3. Слухання (listening);
4. Розмова (вимовляння? Вимова?) (speaking).
Зазвичай, на теренах бСРСР навчають читанню англійської (відповідно, вивчаючий повинен знати граматику та вміти перекладати/мати словниковий запас), надаються навички написання (абетка?) у розмірах «перепиши этот текст» (с), а потім йдуть проблеми.
Прослуховування – у межах навичок вчителя (та учнів, що гірше).
Розмовні навички ніяк, оскільки до цього (зазвичай) низький рівень школярів не дозволяє перейти.

Ну це на поверхні. А ось що складніше.
Написання та розмова це творчі навички, оскільки тобі треба вигадати щось, що має сенс, а потім це викласти у такому вигляді, щоб воно приємно читалось/сприймалось. (доречі, чому дуже і дуже радять будь-які свої думки обов’язково записувати. По-перше, такі думки дуже шкидко зникають/забуваються, і через деякий час залишається щось: «Я вигадав щось гарне, а що – не пам’ятаю», по-друге, на папері ця «ідеальна ідея» виглядає не так (зовсім) вже ідеально).
Спілкування ще більш вибагливе до людини – там потреба у миттєвому реагуванні на слова співрозмовника. Коли ти пишеш, ти маєш час щось вигадати, скласти речення у одному вигляді, відкоригувати (виправити помилки, викласти думку по іншому), переглянути/перечитати і т.п. Коли спілкуєшся – треба одразу надати зв’язне речення.

Знову ж таки – це зрозуміло.
Але.
Це чергове підтвердження тези, що радянська та пострадянська школи вимагали від школяра навчитись підпорядковуватись , а не бути творцем.
Читання не вимагає творчості. Це «отримав завдання і пішов виконувати».

І знову, поки писав текст, ще дещо зрозумів.
Отримання інформація це форма прокрастинації. Оскільки будь-які знання треба не лише отримувати, їх треба усвідомити, і, що ще складніше, застосувати.
Так ось, уся радянська/пострадянська школа це велика форма прокрастинації. Де учням дають знання, але не вимагають їх усвідомити (лише «зазубрить»!), а тим паче навчитись їх застосовувати.
Є такий відсотковий розподіл часу, на засвоєння знань - 70%:20%:10%, де 10% - це час на отримання знання, 20% це усвідомлення знань, 70%- застосування знань. Тобто теорія повинна займати лише 10% часу. А зараз застосуйте цю формулу до шкільного навчання і подивіться, які предмети їй відповідають.
В мене вийшла лише математика – алгебра, геометрія. Біологія – та не було там практично практики. Фізика, хімія – на ні. Інформатика? Хм… Фізкультура? Так там теорії і не було практично (зовсім?) – повторюйте вправи за вчителем, потім «побежали» , потім самостійно грайте або займайтесь чим завгодно.