українська мова

[Gark]

Очередной холиварчик на просторах сети касательно украинского языка:

Originally posted by at ВОПРОС К ЧИТАТЕЛЯМ-УКРАИНЦАМ

 
Из поста одного из моих виртуальных друзей, поэта Бориса Херсонского, я узнал о том, что Радио "Свобода" организовала для русских слушателей передачу о "проблеме" русского языка в Украине.

С выступлениями участников передачи можно познакомиться здесь:
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24184288.html

Мои комментарии к этим выступлениям (не обращайте внимания на опечатки):

В 1897 году в Киеве при населении 3,559,229 человек украинско-говорящих было 2,819,145, а русско-говорящих - 209,427. Изменения, о которых ведут беседу якобы украинские интеллигенты, произошли не сами по себе, а в результате намеренных действий Империи, направленных на подавление украинской культуры, по уничтожению украинской национальной интеллигенции, по замещению её русскими, по насильственному насаждению имперского языка. Экстраординарные меры Империи по подавлению раз и навсегда стремлений Украины к независимости естественно встречают сопротивление тех слоёв общества, которым дорога национальная культура. Интересно, что в семьях моих русских друзей-киевлян говорят по-русски, но именно потому, что они понимают чрезвычайную важность независимого развития своей страны, они стоят за безусловную украинизацию языка. Печально, что среди ведущих беседу нашлись "интеллигенты", назвавшие такую ситуацию анекдотом.

In the Russian Empire Census of 1897 the following picture emerged, with Ukrainian being the second most spoken language of the Russian Empire: http://en.wikipedia.org/wiki/Ukrainian_language#Speakers_in_the_Russian_Empire

During the 19th century, a revival of Ukrainian self-identity manifested itself in the literary classes of both Russian-Empire Dnieper Ukraine and Austrian Galicia. The Brotherhood of Sts Cyril and Methodius in Kiev applied an old word for the Cossack motherland, Ukrajina, as a self-appellation for the nation of Ukrainians, and Ukrajins’ka mova for the language. Many writers published works in the Romantic tradition of Europe demonstrating that Ukrainian was not merely a language of the village, but suitable for literary pursuits.

However, in the Russian Empire expressions of Ukrainian culture and especially language were repeatedly persecuted, for fear that a self-aware Ukrainian nation would threaten the unity of the Empire. In 1804 Ukrainian as a subject and as language of instruction was banned from schools. In 1811 by the Order of the Russian government the Kyiv-Mohyla Academy was closed. The Academy that had been open since 1632 and was the first university in the eastern Europe, was now proclaimed to be outlaw. In 1847 the Brotherhood of Sts Cyril and Methodius was terminated. The same year Taras Shevchenko was arrested and exiled for ten years, and banned for political reasons from writing and painting. In 1862 Pavlo Chubynsky was exiled for seven years out of Ukraine to Arkhangelsk. The Ukrainian magazine Osnova was discontinued. In 1863, the tsarist interior minister Pyotr Valuyev proclaimed in his decree that "there never has been, is not, and never can be a separate Little Russian language". A following ban on Ukrainian books led to Alexander II's secret Ems Ukaz, which prohibited publication and importation of most Ukrainian-language books, public performances and lectures, and even the printing of Ukrainian texts accompanying musical scores. A period of leniency after 1905 was followed by another strict ban in 1914, which also affected Russian-occupied Galicia.

For much of the 19th century the Austrian authorities demonstrated some preference for Polish culture, but the Ukrainians were relatively free to partake in their own cultural pursuits in Halychyna and Bukovyna, where Ukrainian was widely used in education and in official documents. The suppression by Russia retarded the literary development of the Ukrainian language in Dnipro region of Ukraine, but there was a constant exchange with Halychyna, and many works were published under Austria and smuggled to the east.

By the time of the Russian Revolution of 1917 and the collapse of Austro-Hungary in 1918, the former 'Ruthenians' or 'Little Russians' were ready to openly develop a body of national literature, to institute a Ukrainian-language educational system, and to form an independent state, named Ukraine (the Ukrainian People's Republic, shortly joined by the West Ukrainian People's Republic). During this brief independent statehood the statue and use of Ukrainian greatly improved.

Ещё одно замечание по теме: если бы мне предложили принять участие в беседе о языковых проблемах в Украине и я узнал бы, что в числе участников нет НИ ОДНОГО представителя настоящей НАЦИОНАЛЬНОЙ УКРАИНСКОЙ культуры, для которого украинский - единственно приемлемый, нормальный язык общения, я бы отказался от участия в беседе.

Русская редакция радио "Свобода" поступила неэтично, "забыв" пригласить другую сторону...

Мне интересно выслушать другую сторону, поэтому я приглашаю украинцев высказаться здесь по "проблеме" русского языка в Украине. Можете писать по-украински, я пойму.
 

Но не это главное.
В комментариях дали ссылку на следующий текст andy-scott.livejournal.com/128692.html :

Originally posted by  at Знаки братской любви российского народа к украинскому. Хронология (upd)

Заготовка взята ТУТ у , даты приведены к одному формату ГГГГ[.ММ[.ДД]] и события отсортированы, "дубли" почищены. 2 или 3 события к России отношения не имеют (а к Польше и Австро-Венгрии) но пусть уж для сравнения будут. ( Хронология событий 

И, насколько я понял, на просторах сети есть ещё более подробный документ на украинском.

Доп. без Ап-а 29.05.11

ukrainiansunite.at.ua/news/istorija_zlochiniv_p...
Історія злочинів проти української мови

Утиски української мови з боку російської імперії. Накази, розпорядження, циркуляри та інші державні документи, які видавались на державному рівні. Жодна країна світу не зазнавала впродовж сторіч такого масштабного, спланованого на державному рівні нищівного удару по українські культурі й мові. Ось далеко не повний перелік цих злочинів:

1729 року вийшов указ Петра II, який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

Анна Іванівна 1731 р. вимагала вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказувала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».

1763 р. — наказ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 р. — інструкція цариці князеві О. В’яземському про посилення зросійщення України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії. 10 листопада — указом зліквідовано в Україні гетьманське правління.

1766 р. — суворий наказ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які видаються в московській друкарні, випробувані й затверджені синодом.


1769 р. — сувора заборона Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою та розпорядження вилучити ті букварі, що вже були розповсюджені й використовувалися.

3 серпня 1775 р. царський маніфест «Об уничтожении Запорожской Сечи и причислении оной к Малороссийской губернии» та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1782 р. — постанова про створення спеціальної комісії для запровадження в усіх навчальних закладах Російської імперії єдиної форми навчання та викладання російської мови.

1783 р. — запровадження в Київській Академії та українських колегіях навчання російською мовою. Було видано наказ «О непременном и неукоснительном соблюдении как учителями, так и учащимися правил российского правописания», а дяки та священики мали читати молитви і правити службу Божу «голосом, свойственным российскому наречию». З травня — указ про закріпачення селян Лівобережної України.

1784 р. — наказ митрополитові Київському й Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи викладачів Києво-Могилянської академії, які послуговувалися українською мовою. Зросійщення початкової освіти в Україні.

1785 р. — наказ у всіх православних церквах імперії правити службу Божу російською мовою.

1786 р. — наказ митрополитові Київському контролювати лаврську друкарню, щоб не було ніяких відмінностей із московськими виданнями, а в Києво-Могилянській академії запровадити в систему навчання мову, узаконену для всієї імперії. Видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.

1817 р. — закриття Києво-Могилянської академії, головного центру української культури (відкрилася знову лише 1991 р.). Запроваджено викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини Австро-Угорської імперії.

1831 р. — скасування царським урядом Магдебурзького права (судочинство, вибори урядовців та місцева автономія були підпорядковані Москві).

1834 р. — відкриття наукового осередку зросійщення «Юго-Западного края» — Київського імператорського університету.

8 лютого 1838 р. було ухвалено рішення про відкриття комітету внутрішньої цензури в Києві. Цей орган протягом багатьох років діяв при університеті св. Володимира і тримав під контролем усі друкарні, що входили до Київського навчального округу. Дійшло до того, що почали забороняти окремі літери з української абетки. «Малоросійською мовою» читати дозволялося, але тільки з російською вимовою. Процедура одержання дозволу на друк була довгою і принизливою.

1847 р. — розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» в Києві, арешт і покарання його учасників. Найжорстокішого покарання зазнав Т. Шевченко — 10 років рекрутчини, із власноручним царським присудом: «Під найпильніший догляд, заборонивши писати і малювати». Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.

1859 р. — заміна австро-угорською владою української абетки латиною у Східній Галичині та на Буковині.

12 червня 1862 р. розпорядженням міністра освіти було закрито безплатні та недільні школи — останній осередок української початкової освіти для дорослих.

Нищівного удару українській мові завдав 18 липня 1863 р. міністр внутрішніх справ П. Валуєв. У його таємному циркулярові, зокрема, зазначалося, що «никакого особенного малороссийского язика не было, нет и быть не может, и наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши». А ще за 15 років до Валуєвського циркуляру німецький поет Боденштедт зазначав: «Малоруська мова — найгармонійніша серед усіх слов’янських мов і вирізняється великою музикальною гнучкістю». Та за циркуляром заборонялося навчання в освітніх закладах усіх рівнів, друкування книг духовного змісту, навчальних та для народного читання українською мовою; як виняток, дозволялося видавати тільки твори художньої літератури після попередньої ретельної цензури.

1864 р. — флігель-ад’ютант Олександра II барон Корф розробив програму протидії впливові українофілів у Малоросії шляхом «наводнения края до чрезвичайности дешевими русскими книгами», що, на його думку, «лишило би малороссийскую литературу шансов сколько-нибудь существенно расширить круг читателей». И отримав схвальну резолюцію імператора: «Дельно. Мисль весьма хорошая. Сообразить, как ее исполнить». Сучасний стан українського друкованого слова й усіх ЗМІ свідчить про те, що Корфова програма ретельно й запопадливо виконується в незалежній державі.

1869 р. — указ царської адміністрації про доплату чиновникам «в 10-ти Юго-Западних губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местних уроженцев», за успіхи у зросійщенні України. Це заохочення було без змін продубльовано ще й 1886 року.

1881 р. — заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.

1883 р. — заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля).

1888 р. — указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами. (Ось коли в нас з’явилися Серьожи, Колі, Сені, Петі, Вані, Міши, Даши, Маши й под.)

1895 р. — заборона друкування українських книжок для дітей.

1899 р. — заборона української мови на археологічному з’їзді в Києві.

1903 р. — аналогічна заборона виголошення промов на честь відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (усі без винятку присутні на знак протесту залишили міську думу).

1907 р. — урядом зліквідовано українську періодичну пресу, конфісковано видану в роки революції (1905–1907) українську літературу, розпочалися репресії проти діячів української культури.

1908 р. — указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».

1910 р. — циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».

«Урожайним» на репресії був 1914-й, рік початку Першої світової війни:

*

заборона царатом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка;
*

указ Миколи II про скасування української преси;
*

заборона в окупованих російською армією Галичині й Буковині вживання української мови, друкування книг і часописів українською;
*

розгром товариства «Просвіта»;
*

зруйнування бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка;
*

депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.

1929–1930 рр. — арешт і суд 45 діячів української науки, літератури, культури, УАПЦ — за належність до «Спілки визволення України». Початок колективізації та «розкуркулення», примусове виселення сотень тисяч селян до Сибіру та на Далекий Схід.

1930 р. — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції Польщі проти українського населення та провідних діячів політичного й культурного життя) в Галичині.

1932 р. — ліквідація всіх літературних організацій та утворення єдиної Спілки письменників СРСР.

1933 р. — самогубство Миколи Хвильового як протест проти масових арештів українських діячів культури та мистецтва. 22 листопада постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.

1932–1933 рр. — спланований більшовиками штучний голодомор, унаслідок якого загинуло від 8 до 12 млн українців. Масове переселення росіян до виморених українських міст і сіл. Погром українців на Кубані.

1934–1941 рр. — знищення архітектурно-культурних пам’яток в Україні, арешт і страта 80% національної інтелігенції.

1934 р. — розстріл у Харкові 34 літераторів, серед яких були К. Буревій, О. Близько, І. та А. Крушельницькі, Г. Косинка, Д. Фальківський, М. Яловий та інші за стандартним на той час обвинуваченням «в организации подготовки террористических актов против работников советской власти. Имущество всех конфисковать».

1936–1938 рр. — масовий терор в Україні — «єжовщина».

1937 р. — масовий розстріл ув’язнених на Соловках українських діячів культури й мистецтва на честь 20-річчя більшовицького жовтневого перевороту.

1938 р. — постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР» і посилення русифікації України згідно зі спеціальним рішенням XIV з’їзду КП(б)У.

1939–1941 рр. — широкомасштабні репресії НКВС на Західній Україні. Масові депортації населення у віддалені райони СРСР.

1944–1955 рр. — каральні акції НКВС проти сил опору Західної України (убито — понад 150 тис, заарештовано — понад 100 тис, депортовано до Сибіру — понад 200 тис. людей).

1946 р. — ліквідація греко-католицької церкви й підпорядкування її Російській православній церкві. Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури, різка критика часописів «Вітчизна» й «Перець».

1946–1949 рр. — ліквідація українських культурних здобутків — «ждановщина».

1947 р. — Л. Каганович проводить нову «чистку» серед культурницьких кадрів, звинувачуваних в «українському буржуазному націоналізмові».

1951 р. — погромні статті в газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі та мистецтві».

1958 р. — постанова пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти»; Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилення зросійщення України (зосібна, про не обов’язкове, а «за бажанням батьків» вивчання української мови в російських школах України).

1961 р. — нова програма КПРС проголосила політику «злиття націй» і подальше зросійщення союзних республік.

1964 р. — умисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР.

1965 р. — перша велика хвиля арештів українських діячів (П. Заливаха, Б. та М. Горині, С. Караванський, В. Мороз та ін.).

1967–1971 рр. — арешти В. Чорновола, А. Лупиноса, ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти зросійщення, убивство А. Горської, підпал Видубицького монастиря, нищення могил Січових стрільців у Львові.

1972 р. — друга велика хвиля політичних арештів (В. Чорновіл, Є. Сверстюк, Іван та Надія Світличні, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, Ігор та Ірина Калинці, О. В. Романюк — згодом патріарх Володимир УПЦ КП та десятки інших).

1977 р. — арешт і суд членів Української Гельсінської групи та ін. (М. Руденко, О. Тихий, М. Матусевич, М. Маринович, Г. Снєгірьов, Л. Лук’яненко та ін.).

1978 р. — директива колегії Міносвіти УРСР про «Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».

1979 р. — чергова хвиля арештів українських діячів (О.Бердник, Ю. Бадзьо, Ю.Литвин, М.Горбаль — усі вони отримали максимальний термін ув’язнення в таборах суворого режиму з подальшим засланням). Убивство композитора В. Івасюка. Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.

1983 р. — постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови у школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.

1989 р. — постанова пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (зрозуміло — російську) в СРСР.

1990 р. — постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу оіфіційної мови в СРСР.

350-річна політика русифікації триває, на жаль, і досі

Доп и Ап 30.05.11

Оказывается первый пост получил продолжение:

art-of-arts.livejournal.com/441504.html



Человеку нравится русский язык, нравится получать Русскую Премию.
И ему не нравится его сегодняшнее гражданство и государственный язык.
Всегда задавался вопросом: «Так какого ты ещё в Украине и не переехал в Россию? Ведь отличии от СССР в Украине нет никаких преград для эмиграции.»

Потом ещё и по ссылке на дискуссию прошёл borkhers.livejournal.com/1070869.html?thread=18... и стало совсем интересно:

Borkhers 2011-05-27 11:36 pm 23:36
«… Пренебрежительное отношение к украинскому, как к языку деревни частично коренится в этом. понятном феномене.
Да, Российская империя жестоко притесняла украинскую культуру. Кто спорит?
Но я не вполне понимаю, почему я должен отвечать за указ Александра Второго. …»
1. Вы пренебрежительно относитесь к деревенским и их языку? Почему пренебрежительное отношение стало вдруг «понятным феноменом»? Кому это понятно?
2. Ну хоть признали притеснение украинской культуры. И то хлеб.
3. Вас кто-то заставляет «отвечать за указ Александра Второго»? Или идёт речь о нормальном развитии украинского языка? Как говорится - это две большие разницы (с).

запись создана: 28.05.2011 в 03:01

@темы: язык, Украина

Comments

[Lexee Sly]

Три миллиона население Киева в 1897 году... В Лондоне тогда около миллиона было.

[Gark]

Lexee Sly
В комментах это обсуждалось.
3 млн. это Киев + Киевская область

[Gark]

Додав перелік української.

[Gark]

Оригинал взят у в О ГОСУДАРСТВЕННОМ ЯЗЫКЕ УКРАИНЫ

Originally posted by at О ГОСУДАРСТВЕННОМ ЯЗЫКЕ УКРАИНЫ

 
У незалежній Україні українська мова є офіційною в усіх державних установах та школах.
 
"КАКОЕ МОРАЛЬНОЕ ПРАВО ИМЕЕТ УКРАИНА ОБЪЯВЛЯТЬ ГОСУДАРСТВЕННЫМ ТОЛЬКО РУССКИЙ ЯЗЫК!?"
 
Обратимся к историческим фактам.
 
1686 г. - Ликвидация автономной украинской церкви, беззаконное насильственное присоединение Киевской Митрополии к Московскому Патриархату и установление Московским Патриархом контроля над укринской церковью, образованием и культурой.

1689 г. - Запрет Киевско-Печерской Лавре печатать какие бы то ни было книжки без дозволения Московского Патриарха.

1690 г. - "Анафема" Московского Собора против "киевских новых книг" - запрет книг П.Могилы, К. Старовецького, И. Галятовського и др. книг, написанных по-украински.

1708 г., ноябрь - Разрушение по приказу Петра Первого гетманской столицы Батурина (с изысканной азиатской жестокостью были уничтожены все жители Батурина, а сам город разрушен и сожжен до основания).

1720 г. - Указ Петра Первого о запрете печатания новых книжек на украинском языке в Киево-Печерской и Черниговской печатнях, а старые книжки перед печатью следовало привести в соответствие с российскими.

1721 г. - Указом Петра Первого введена цензура всех украинских книг. Уничтожена Чергиговская печатня.

1729 г. - Указ Петра Второго, обязывающий переписать с украинского языка на русский все государственные постановления и указы.

1755, 1766, 1769, 1775, 1786 гг. - Запреты Петербургского Синода печатать книги на украинском языке.

1764 г. - Инструкция Екатерины Второй князю А. Вяземскому об усилении русификацмм Украины, Смоленщины, Прибалтики и Финляндии.

1769 г. - Указ Св. Синода об изъятии у населения украинских букварей и украинских текстов церковных книг.

1784 г. - Русификация начального образования в Украине.

1786 г. - Запрет церковных служб на украинском языке, ввод обязательного русскоязычного чтения церковнославянских текстов. Указ о немедленном переходе Киевской Академии на русский язык.

1800 г. - Указ Павла Первого о строительстве в Украине церковных зданий исключительно в московском синодальном стиле и запрет церковного стиля казацкого барокко.

1817 г. - Закрытие Киево-Могилёвской академии.

1831 г. - Отмена царским правительством Магдебургского права. Этим актом было положен конец любому нерусскому судопроизводству, выборам органов самоуправления и местной автономии в Украине.

1834 г. - Открытие Киевского Императорского Университета с целью русификации Юго-Западного Края.

1847 г., 5 апреля - Арест и отправка Тараса Шевченко в бессрочную солдатчину в особый Оренбургский корпус, согласно резолюции Николая Первого "под строжайший надзор с запретом писать и рисовать" (пробыл там до 2 августа 1857 года).

1862 г. - Закрытие украинских воскресных и бесплатных школ для взрослых.

1863 г. - Циркуляр Министра Внутренних Дел России П. Валуева о запрете печатания книг на украинском языке повсюду в Российской Империи.

1869, 1886 гг. - Указы царской администрации о доплатах чиновникам русского происхождения в Украине за успехи в русификации населения.

1876 г., 18 мая - Тайный Емский Указ Александра Второго о запрете ввоза в Империю любых книг и брошюр на украинском языке, о запрете украинского театра и печати на украинском языке любых произведений украинской литературы, а также украинских текстов под нотами.

1881 г. - Циркуляр министерства Внутренних Дел, разъясняющий детали Емского Указа всем губернаторам России.

1881 г. - Запрет произнесения церковных проповедей на украинском языке.

1883 г. - Запрет Киевского генерал-губернатора Дрентельна на театральные постановки на украинском языке на подчинённых ему территориях (Киевщина, Полтавщина, Черниговщина, Волынь и Подолье). Этот запрет действовал на протяжении 10 лет (до 1893 г.)

1888 г. - Указ Александра Третьего о запрете употребления украинской речи в официальных постановлениях, а также о запрете крещения детей украинскими именами.

1895 г. - запрет детских книжек на украинском языке.

1899, 1903 гг. - Запрет пользоваться украинским языком на съезде Археологов и на открытии памятника И. Котляревському в Полтаве.

1907 г. - Закрытие царским правительством украинской периодической прессы, конфискация изданной в годы 1905-1907 украинской литературы; репрессии против деятелей национальной украинской культуры.

1908 г. - Указ Сената Российской империи о "вредности" культурной и просветительской деятельности в Украине.

1910 г. - Циркуляр Петра Столыпина о запрете создания нерусских ассоциаций, в том числе украинских и еврейских, вне зависимости от направленности этих ассоциаций.

1914 г., март - Запрет царским режимом празднования столетия со дня рождения Т. Шевченко.

1914 г. - Указ Николая Второго о запрещении украинской прессы. Запрет на оккупированных русской армией Галичине и Буковине использования украинского языка, печатания украинских книг, газет и журналов. Разгром общества "Просвіта" ("Просвещение"), разгром библиотеки Научного Общества им. Шевченко. Депортация многих тысяч людей национальной культуры в Сибирь.

1921 г., 22 ноября - Расстрел большевиками 359 пленных бойцов армии Украинской Народной Рады (УНР) в городке Базар на Житомирщине.

1921 - 1923 гг. - Голод в степных районах Украины, вызванный политикой "военного коммунизма" и продразверствкой, в результате которого погибло до 1.5 миллиона крестьян.

1929 г., сентябрь - Арест выдающихся деятелей украинской науки, культуры и украинской православной церкви - за принадлежность к выдуманных ОГПУ Союзу Освобождения Украины (СВУ) и Союза Украинской Молодёжи (СУМ).

...

blog.i.ua/user/295551/34930/
 

[Gark]

Оригинал взят у в О ГОСУДАРСТВЕННОМ ЯЗЫКЕ УКРАИНЫ

Originally posted by at О ГОСУДАРСТВЕННОМ ЯЗЫКЕ УКРАИНЫ

 
...

1929-1930 г. - Первая фаза коллективизации и "раскулачивания" на Украине. Выспеление сотен тысяч крепких украинских селян в Сибирь и на дальний восток.

1930 г, 28-29 января - Чрезвычайный Церковный Собор в Киеве ликвидирует УАПЦ - и Всеукраинский Православный Церковный Совет (ВПЦР). Арест митрополита М.Борецького и других церковных деятелей.

1930 г., 9 марта-19 апреля - Судебный процесс в Харькове над 45 деятелями украинской науки, литературы, культуры и УАПЦ - за принадлежность к так называемому Союзу Освобождения Украины (СВУ).

1932-33 гг. - Организация режимом искусственного Голодомора в Украине, в резуьтате которого погибло (по разным оценкам) от 6 до 8 миллионов крестьян. Массовое переселение русских в вымершие украинские сёла.

1933 г. - Погром украинцев на Кубани.

1934-41 гг. - Уничтожение архитектурно-культурных памятников в разных городах Украины, аресты и казни 80% национальной украинской интеллигенции.

1934 г, 13-15 декабря - В связи с убийством в Ленинграде Кирова осуждены к расстрелу известные деятели украинской культурыЮ в их числе писатели Г. Косынка, К. Буревой, Д. Фальковский, О. Влызько, И. Крушельницький и др.

1936 г., октябрь - 1938 г, ноябрь - Очередная чистка КП(б)У и массовый террор в Украине (так называемая "ежовщина").

1937 г., ноябрь - Массовый расстрел на Соловках украинских писателей и других деятелей украинской культуры (к 20-летию победы октябрьского переворота).

1938 г. - Сталинское постановление "Об обязательном изучении русского языка в национальных республиках СССР".

1938 г., 24 апреля - Введение русского языка как обязательного во всех школах Украины.

1939-1941 гг. - Широкомасштабные репрессии органов НКВД против украинцев западных областей. Массовые депортации украинского населения в отдалённые районы СССР.

1941 г., январь - "Процесс 59" членов ОУН во Львове.

1946 г., 8-10 марта - ликвидация греко-католической церкви и подчинение её Русской Православной Церкви.

1946 г., март - Закрытый судебный процесс в Киеве над греко-католической церковной иерархией во главе с митрополитом Й. Слипым (Й. Слипый был осуждён к катожным лагерям тяжёлого режима, гда он провёл 18 лет, отморозив ноги и став инвалидом, и был освобождён только благодаря вмешательству Папы Римского Иоанна ХХІІІ и Президента Кеннеди).

1946 г., 24 августа - Постановление Поенума ЦК КВ(б)У "Об извращениях и ошибках в освещении истории украинской литературы в "Очерках истории украинской литературы", резкая критика журналов "Вітчизна" и "Перець" (это постановление было затем подтверждено 16-ым Съездом КП(б)У 25-26 января 1949 г.)

1947 г., 3 марта - Назначение Л.Кагановича первым секретарём ЦК КП(б)У и новая "чистка" украинских культурных кадров, обвинённых в "украинском буржуазном национализме".

1949 г. - Очередная чистка в КП(б)У в связи в решениями 16-го Съезда. По обвинениям в украинском национализме с января 1949 года по сентябрь 1952 года из партии были вычищены (с соответств. последствиями) 22,175 её членов.

1949 г., 28 августа - уничтожение униатской греко-католической церкви в Закарпатье на религиозном съезде в Мукачево.

1951 г., 28 июля - Погромные статьи в московской газете "Правда" против "националистических уклонов в украинской литературе" (уничтожающая критика стихотворения В. Сосюры "Любите Украину" и оперы "Богдан Хмельницкий" Корнейчука и Василевской.)

1954 г., 23-24 марта - 18 съезд КПУ одобрил набор юношей и девушек из Украины в Сибирь и Казахстан для освоения целинных и залежных земель (на протяжении 1952-1956 гг туда было отправлено примерно 100,000 человек),

1954 г., 7 июля - Тайное постановление ЦК КПСС об усилении антирелигиозной пропаганды.

1957-61 гг. - Устление антирелигиозных мер в УССР, результат - ликвидация примерно половины церковно-религиозных заведений (конгрегаций, монастырей, семинарий).

1958 г., 12 ноября - Убийство Степана Бандеры агентом КГБ Б.Сташинским.

1961 г., январь - Закрытый суд во Львове над членами Украинского Рабоче-Крестьянского Союза (Л. Лукъяненко, И. Кандыба, С. Вирун и др.), которые отстаивали конституционное право на Выход Украины из состава СССР. Осуждение Левка Лукъяненко к смертной казни.

1961 г., октябрь - Принятие 22 Съездом КПСС новой программы, провозглашавшей политику "слияния наций" и дальнейшую русификацию союзных республик.

1962 г. - Судебный процесс над 20 членами Львовского Украинского Национального Комитета. 20 обвиняемых приговорены к расстрелу.

1963 г. - Подчинение национальных Академий наук союзных республик московской Академии наук СССР.

1964 г., 24 мая - Намеренный поджёг Государственной Публичной Библиотеки Академии наук УССР в Киеве; протесты общественности (см. самиздатский материал "По поводу процесса над Погружальским).

1965 г., август-сентябрь - Первая большая волна арестов украинских деятелей культуры (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук и др.).

1968 г., 2 ноября, 14 декабря - Намеренные поджоги в Выдубицком монастыре в Киеве.

1969 г., июнь - Списки отравленных Империей украинских политзаключённых (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук'яненка...) переправлен в Комиссию по Охране Прав человека ООН.

1970 г., 28 ноября - Ещё одна трагическая смерть - убийство украинской художницы А. Горской в Василькове на Киевщине.

1972 г., январь-май - Вторая большая волна арестов интеллигенции в Украине.

1972 г., май - Чистка руководящих кадров КПУ, снятие Шелеста с должности Первого секретаря ЦК КПУ за украинский национализм.

1977 г., 5 февраля - Арест членов Украинской Хельсинской Группы (УГГ) М. Руденко и О. Тихого - суд над ними 23 июня - й июля, приговор: М.Руденко 7 лет лагерей, 5 лет ссылки, О. Тихому 10 лет лагерей, 5 лет ссылки.

1977 г., 4 апреля - Арест членов УГГ Матусевича и Мариновича. Оба осуждены в конце марта 1978 года на 7 лет лагерей строгого режима с последующей пятилетней ссылкой.

1978 г., 11 ноября - Директива Коллегии Министерства Обрахования УССР "Совершенствовать изучение русского языка а общеобразовательных школах республики" (усиление русификации).

1979 г., март-октябрь - Новые аресты украинских деятелей в Украине: О. Бердника, Ю.Бадзя, Ю.Литвинова, М.Горбаля и пр. (все осуждены на максимальные срока заключения в лагерях строгого режима и ссылке в удалённые районы Сибири.

1979 г., 18 мая - Загадочное убийство композитора В. Ивасюка в окрестностях Львова.

1979 г., 29 мая - Принятие Ташкентской Клнференцией новых русификаторских мер среди нерусских народов СССР.

1980-81 гг. - Арест украинских политических деятелей С. Набоки, Л. Милявського, Л. Лохвицькой.

1983 г. - Постановление ЦК КПСС об усилении изучения русского языка в школах с выплатой 16%-ной надбавки к зарплате учителям русского языка и литературы ("Андроповский Указ") и Директива коллегии Миобраза УССР "О дополнительных мерах по усовершенствованию изучения русского языка в общеобразовательных школах, начальных педагогических училищах, дошкольных и внешкольных заведениях республики", направленная на усиление русификации.

1984 г. - Умерли в лагерях О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.

1985 г., 4 марта - в концлагере умер поэт Василий Стус.

1986 г., 26 апреля - Катастрофа на Чернобыльской атомной электростанции, построенной по решению Москвы вопреки протестам украинских учёных и широкой общественности), последствия катастрофы равнозначны акту геноцида.

1989 г. - Постановление Верховного Совета СССР о введении русского языка в качестве официального государственного языка на всей территории СССР.


По книге доктора наук Григория Пивторака (Григорій Півторак) "Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов", Видавництво Академія, п/с 37, Київ 04119.

blog.i.ua/user/295551/34930/