Хочешь изменить мир — начни с себя!
Мої нотатки/зауваження:
1. Лемент на початку – як зауважили у коментах, скоріше за всього перед Потапенко був якийсь теоретик і це був ойк душі Потапенко. Чим далі його виступ тим спокійніше розповідає.
2. Якщо часто слухати виступи Потапенко, то більшість його прикладів – це повторення. І вже не так цікаво.
3. Конкуренція з зарубіжними торгівельними мережами. Дуже і дуже цікаво. Бо висновків…
3.1. Потапенко припускає, що конфлікт на Донбасі вщухне на протязі 3х років. Тобто настане тиша, яку люблять великі кошти .
3.2. При цьому він дає існуючим мережам лише 5 років, після чого зарубіжні мережи їх витісняють з ринку. (тобто через 3 роки з’являються і ще 2 роки на захоплення ринку).
3.3. При цьому відсутність великих мереж на поточному українському ринку пояснюється зубожінням поточного стану. Тобто Він передбачає стрімке економічне зростання на протязі 3-5 років?
3.4. В його передачах російським підприємцям йде мова лише про конкуренцію між місцевими та корпоративними (великими) мережами. (зарубіжних нема? Ще чи вже?).
4. Його вислів щодо примусового закриття ринків за допомогою ОМОН – ІМХО вказує на не повне розуміння українських реалій. Я можу припустити, що частина ринків буде зачинена або перепрофільована через економічні реалії, але не ОМОНом.
Але. На своєму віці я вже бачив зміну відношень до ринок-магазин.
4.1. СРСР (десь до 1989) – на ринку усе задорого, в магазині – дешево та достатньо якісно.
4.2. Занепад СРСР початок незалежності (десь до 2000) – в магазинах нічого, збільшення пропозицій усього (як продукти, так і товари) на ринку – усі на ринки.
4.3. Покращення економічного стану (десь до 2015) – з’являються великі продуктові мережі з адекватними цінами – простіше закупитися у супермаркеті. Одежа або взуття – можливо купувати як на ринку, так і в магазинах. Але ринки ніхто не зачиняє – є покупці та ніші і для них.