Хочешь изменить мир — начни с себя!
Тут Hily hily.diary.ru/p220761994_po-zaslugam.htm підійняв питання, щодо якості керівників, яких заслуговує народ.
Я відповів, що питання не стільки у керівниках, скільки у суспільних інститутах (якостях?), які впливають на життя та розвиток народу.
Наступна ітерація, це: «А яку якість у своїх громадянах повинне плекати государство?»
Моя відповідь (на цей час): відповідальність.
Бо відповідальність передбачає наявність вміння аналізу, а також наявності компетентності (набору знань та вмінь), для оцінки ефективності аналізу (ну щоб не підпадати під дію ефекту Даннінга — Крюґера. Щонайменше, щоб завжди пам’ятати про такий ефект та можливість бути під його дією у будь-яких напрямах).
Але така відповідь передбачає наслідки.
Як держава може бути впевнена, що людина відповідальна? Мабуть треба продемонструвати набір знань (екзамени), рівень платоспроможності (щоб було чим відповідати), або самовідданості (служба на державу в лавах армії або держустановах).
При цьому, як можливо оцінити знання, якщо відповіді на екзамені будуть тим чи іншим чином сфальсифіковані?
Про яку самовідданість при службі у армії може йти мова, якщо це обов’язок?
Як коректно оцінити платоспроможність, якщо громадяни масово ухиляються від її оцінки?
Як співставити між собою знання, самовідданість та платоспроможність? Що важливіше? Чи яких факторів достатньо?
Хто встановлює параметри, які скажуть – вважати цю людину відповідальною (громадянином) чи ні?
Як часто ці параметри треба змінювати? Збільшувати чи зменшувати?
Які наслідки, якщо тебе визнають не відповідальною особою?
P.s. Треба ще зауважити, що розмірковуючи над початковою тезою, треба враховувати, а чи має народ відповідати за керівників, яких Він (народ) не обирав. Тому що не мав можливості обирати. Чи відсутність можливості обирати вже говорить про якості такого народу?
Хоча відповідальність за рішення керівника, навіть якого народ не обирав, усе рівно є. Це буде і рівень життя (або саме життя) і конфлікти з оточуючими державами або всередині суспільства, і можливість подальшого розвитку.
Я відповів, що питання не стільки у керівниках, скільки у суспільних інститутах (якостях?), які впливають на життя та розвиток народу.
Наступна ітерація, це: «А яку якість у своїх громадянах повинне плекати государство?»
Моя відповідь (на цей час): відповідальність.
Бо відповідальність передбачає наявність вміння аналізу, а також наявності компетентності (набору знань та вмінь), для оцінки ефективності аналізу (ну щоб не підпадати під дію ефекту Даннінга — Крюґера. Щонайменше, щоб завжди пам’ятати про такий ефект та можливість бути під його дією у будь-яких напрямах).
Але така відповідь передбачає наслідки.
Як держава може бути впевнена, що людина відповідальна? Мабуть треба продемонструвати набір знань (екзамени), рівень платоспроможності (щоб було чим відповідати), або самовідданості (служба на державу в лавах армії або держустановах).
При цьому, як можливо оцінити знання, якщо відповіді на екзамені будуть тим чи іншим чином сфальсифіковані?
Про яку самовідданість при службі у армії може йти мова, якщо це обов’язок?
Як коректно оцінити платоспроможність, якщо громадяни масово ухиляються від її оцінки?
Як співставити між собою знання, самовідданість та платоспроможність? Що важливіше? Чи яких факторів достатньо?
Хто встановлює параметри, які скажуть – вважати цю людину відповідальною (громадянином) чи ні?
Як часто ці параметри треба змінювати? Збільшувати чи зменшувати?
Які наслідки, якщо тебе визнають не відповідальною особою?
P.s. Треба ще зауважити, що розмірковуючи над початковою тезою, треба враховувати, а чи має народ відповідати за керівників, яких Він (народ) не обирав. Тому що не мав можливості обирати. Чи відсутність можливості обирати вже говорить про якості такого народу?
Хоча відповідальність за рішення керівника, навіть якого народ не обирав, усе рівно є. Це буде і рівень життя (або саме життя) і конфлікти з оточуючими державами або всередині суспільства, і можливість подальшого розвитку.