Хочешь изменить мир — начни с себя!
Тут Бабченко своє враження від нової Оліміади виклав:
Олимпиада и война. Доброе утро, Пекин!
Ну і я свої враження залишу.
По-перше, якщо я і дивився колись олімпійські змагання, то це було ну дуже давно. (2014 та 2012 цілеспрямовано 100% не дивився).
Футбол і бокс перестали цікавити щонайменше після 2014. І причина не у війні, а у смерті батька (тому що це була можливість проводити разом з ним час, або мати спільні теми для обговорення).
Формулу 1 перестав дивитись, коли зрозумів, що:
А) це привід для вживання пива (літра зі 2 та з креветками).
Б) дивлюсь не стільки заради перегонів, а щоб побачити аварію та трощу дуже дорогих авто.
По-друге, такі психологія. І з цього приводу навіть була розмова (точніше суперечка з мамою). На цей час, я вважаю, переглядання спортивних подій це марна витрата часу. Так, якщо ти дійсно займаєшся якимось видом спорту (футбол, баскетбол, плавання, інше), або маєш коло друзів, які відслідковують такі події, то логічно, що ти будеш дивитись такі спортивні події.
Для усіх інших виникає питання: «Навіщо?».
В принципі, кожна людина має право самостійно вирішувати як марно втрачати власний час (а я це роблю у великих обсягах!). Але.
Причиною моєї сварки з мамою стало те, що я 100% знаю, що спортом вона не займається, коло її спілкування від спорту теж максимально далеке, але при цьому, коли я завітав до неї у гості, замість того, щоб приділити мені увагу, вона витрачає час і бажає відслідковувати: «А хто ж яке місце там зайняв?!».
Ну не пц? Ми й так не дуже часто зустрічаємось, так ще і так проводити час
.
Ну і в-третє.
У суперечці я наводив приклад ось з цього відео:
Нейробиолог: “Первый Час Утра Имеет Решающее Значение” | Эндрю Хуберман
Точніше там був мааалеееесенький епізод, щодо «дешевого дофамина». Так ось – перегляд таких (спортивних) передач це і є дешевий дофамін. Ти не приклав жодних зусиль до цих перемог. Ці перемоги практично аж ніяк не вплинуть на твоє життя. Тобі «прищепили» тягу до радощів «за победу Отечества» (ще те когнітивне викривлення). І ти вболіваєш та радієш ось таким перемогам не розуміючи чому (звичка? як і звичка споживати алкоголь на свята).
Я розумію, чому це важливо для спортсменів та їх команд – вони цим заробляють та з цього живуть. Я розумію, чому держава пропагандує вболівати (енергія людей витрачається, на інше мозгопалива вже не вистачить). Я розумію, чому ТВ-канали це крутять – заробляють на рекламі. Я розумію, що раніше Олімпійські ігри хоч якось впроваджували спортивне життя у життя звичайних людей.
Але зараз?!
Але ж звичка.
І так. Бабченко прав. У часи, коли на порозі війна, у часи, коли Китай проводить свою агресивну політику, дивитись разважальне спортивне шоу з Китаю?!
І ще. Цікаво (та лячно) наблюдати, як у звичайних людей переключають увагу. Тільки-но усі готували «рюкзаки на надзвичайний випадок». Тільки-но курс гривні був 29,0+ грн. … І ось – оба-на! Ось Вам розважальне шоу і для звичних людей нема нічого іншого.
Олимпиада и война. Доброе утро, Пекин!
Ну і я свої враження залишу.
По-перше, якщо я і дивився колись олімпійські змагання, то це було ну дуже давно. (2014 та 2012 цілеспрямовано 100% не дивився).
Футбол і бокс перестали цікавити щонайменше після 2014. І причина не у війні, а у смерті батька (тому що це була можливість проводити разом з ним час, або мати спільні теми для обговорення).
Формулу 1 перестав дивитись, коли зрозумів, що:
А) це привід для вживання пива (літра зі 2 та з креветками).
Б) дивлюсь не стільки заради перегонів, а щоб побачити аварію та трощу дуже дорогих авто.
По-друге, такі психологія. І з цього приводу навіть була розмова (точніше суперечка з мамою). На цей час, я вважаю, переглядання спортивних подій це марна витрата часу. Так, якщо ти дійсно займаєшся якимось видом спорту (футбол, баскетбол, плавання, інше), або маєш коло друзів, які відслідковують такі події, то логічно, що ти будеш дивитись такі спортивні події.
Для усіх інших виникає питання: «Навіщо?».
В принципі, кожна людина має право самостійно вирішувати як марно втрачати власний час (а я це роблю у великих обсягах!). Але.
Причиною моєї сварки з мамою стало те, що я 100% знаю, що спортом вона не займається, коло її спілкування від спорту теж максимально далеке, але при цьому, коли я завітав до неї у гості, замість того, щоб приділити мені увагу, вона витрачає час і бажає відслідковувати: «А хто ж яке місце там зайняв?!».
Ну не пц? Ми й так не дуже часто зустрічаємось, так ще і так проводити час
.Ну і в-третє.
У суперечці я наводив приклад ось з цього відео:
Нейробиолог: “Первый Час Утра Имеет Решающее Значение” | Эндрю Хуберман
Точніше там був мааалеееесенький епізод, щодо «дешевого дофамина». Так ось – перегляд таких (спортивних) передач це і є дешевий дофамін. Ти не приклав жодних зусиль до цих перемог. Ці перемоги практично аж ніяк не вплинуть на твоє життя. Тобі «прищепили» тягу до радощів «за победу Отечества» (ще те когнітивне викривлення). І ти вболіваєш та радієш ось таким перемогам не розуміючи чому (звичка? як і звичка споживати алкоголь на свята).
Я розумію, чому це важливо для спортсменів та їх команд – вони цим заробляють та з цього живуть. Я розумію, чому держава пропагандує вболівати (енергія людей витрачається, на інше мозгопалива вже не вистачить). Я розумію, чому ТВ-канали це крутять – заробляють на рекламі. Я розумію, що раніше Олімпійські ігри хоч якось впроваджували спортивне життя у життя звичайних людей.
Але зараз?!
Але ж звичка.
І так. Бабченко прав. У часи, коли на порозі війна, у часи, коли Китай проводить свою агресивну політику, дивитись разважальне спортивне шоу з Китаю?!
І ще. Цікаво (та лячно) наблюдати, як у звичайних людей переключають увагу. Тільки-но усі готували «рюкзаки на надзвичайний випадок». Тільки-но курс гривні був 29,0+ грн. … І ось – оба-на! Ось Вам розважальне шоу і для звичних людей нема нічого іншого.