Хочешь изменить мир — начни с себя!
«Мета» Голдрата (“The Goal” M.Goldratt) прочитана.

Загальні враження? Позитивні.
Так, ця книга не така «інсайдерська» на мій погляд, як «Чорний лебідь» Талеба, але я розумію, чому Немчинський її порадив і вважає важливою для читання підприємцями.
Ще зауваження – цю книгу варто читати коли ти маєш досвід. Без досвіду ти не зрозумієш, чому настільки шкідливі Біллі Пічі. Без досвіду ти не зрозумієш проблем взаємовідносин головного героя з дружиною. Без досвіду ти не зрозумієш важливість work-life-balans. Хоча, скоріше за всього, без досвіду і «ЧЛ» Талеба також буде не зрозумілим.
Так, у книзі дуже цікаво показане навчання за допомогою фізика Йона, який не дає відповіді, а ставить питання і вже ГГ повинен самостійно (за допомогою оточення) дійти до висновків (знову ж таки, це звернення до курсів ФоксМайндед Немчинського). І так, я згоден, що таке навчання більш ефективніше, але і вимагає більш персоналізованого підходу (а тому не підходить до системи навчання на просторах бСРСР). І питання, які ставить Йона, вони важливі не лише підприємцям, але і у звичайному житті.
Мабуть ще з важливого в книзі це те, що показаний процес осмислення проблем та роботи над помилками. Ну і висновок, що ця робота ніколи не повинна припинятись.
Трохи пройдуся по цікавим фразам-тезам з книги:
«Наука це усвідомлення того, як працює світ … (у) сучасному стані нашого розуміння». Нажаль, багато людей ось цього «сучасному розумінні» не розуміють. І що ми накопичуємо масиви даних, щоб мати можливість зробити висновки, які дозволять нам йти далі, також не розуміють. «Що є нашою метою? … процес безперервного вдосконалення» (с)
«Терміни здавалися знайомими, але я не був упевнений у їхньому значенні. Це були просто слова. Ти просто загрався в ігри зі словами й цифрами». О так. А як часто (постійно?) люди використовують слова, не розуміючи їхнього значення?
«А якщо немає ніякої роботи, то треба робити хоч щось». У книзі ця фраза має негативну анотацію, щось на зразок «курка без голови», у той час, як я подібну фразу «Якщо не знаєш що робити, робити хоч що-небудь» використовую для виходу з життєвої безодні, виходу з психологічної кризи. І так, вона працює у житті. А ось на виробництві має протилежний результат. Сюди ж додам «Не має значення, чи встигли на дільниці закінчити … оскільки ми все одно не встигли відвантажити замовлення. … Але … люди відчувають себе героями. Зазвичай МИ думали так само, а це НЕ ВІРНО».
« - Хіба ми не платимо більше тим, хто працює з цими роботами? - Профспілки.. Робітники почали б скаржитися, і профспілки примусили б нас платити більше всім, хто прапцює над налаштуванням техники». Сюрпрайз. Людська жадібність і нерозуміння важливостей тієї чи іншої роботи призводить до проблем на виробництві.
«… підтримувати постійну зайнятість робітника й отримувати від його роботи прибуток це різні речі. … активність ресурсу та використання ресурсу не те саме». Порівняйте «солдат должен быть зай**ан» (с) та «солдат повинен постійно працювати над бойовою ефективністю».
«Зміна параметрів, зміна «шкали важливості», перехід з одного світу до іншого – це, безперечно, зміна культури.» Є над чим замислитись, чи не так?
«… коли Йона почне навчати тебе цих методів, ти зрозумієш, що це більше, ніж прости методи. Це спосіб мислення». О так! Психологія, спосіб мислення – це найголовніше у нашому житті. Скільки коштував мені цей висновок …
«Ми реагуємо, а не плануємо.» Ну, це класика.
«Справжнім обмеженням … були не машини, це були принципи роботи».
Головні питання: «Що змінювати? Як змінювати? На що змінювати? … Ми запитуємо, як керувати світом».
«Ми повинні навчитися долати перешкоди без будь-якої зовнішньої допомоги.» Ну, як на мене, це ще одне визначення дорослого.
« … Оно використовував метод «П’яти чому» для виявлення головної проблеми». І як бісять дорослих «чомучки»-діти. Можливо тому, що дорослі не знають відповіді і це болісно відчувати?
Ну і п’ять фокусувальних кроків, якими закінчується книга:
1. Визначити обмеження системи.
2. Вирішити, як максимально використати обмеження системи.
3. Підпорядкувати решту ухваленому рішенню.
4. Розширити пропускну здатніть обмеження.
5. Якщо обмеження було знято на попередніх етапах, повернутися до кроку 1. Не дозволяйте інерції викликати появу нових обмежень.
А і зовсім не мало висновків для книги, яка «не така «інсайдерська» (с).
P.s. Поки писав цю свою рецензію на прочитану книгу, згадав тезу Потапенко, що «найкращий продажник це керівник заводу». Проблема у тому, що для мене керівник заводу це людина, яка відповідає за виробництво продукції (тобто, як я у дитинстві часів бСРСР засвоїв цю тезу, так вона в мене шкідливо і сиділа). У «Меті» показано зовсім інше. Точніше не так. ГГ, і книга, починаються, коли він сприймає себе як людину відповідальну за виробництво і виконання доведених до нього завдань/показників, а закінчується тим, що виходячи з можливостей виробництва він дає вводні продажникам (не писав би рецензію, пройшов би мимо цього висновку).

Загальні враження? Позитивні.
Так, ця книга не така «інсайдерська» на мій погляд, як «Чорний лебідь» Талеба, але я розумію, чому Немчинський її порадив і вважає важливою для читання підприємцями.
Ще зауваження – цю книгу варто читати коли ти маєш досвід. Без досвіду ти не зрозумієш, чому настільки шкідливі Біллі Пічі. Без досвіду ти не зрозумієш проблем взаємовідносин головного героя з дружиною. Без досвіду ти не зрозумієш важливість work-life-balans. Хоча, скоріше за всього, без досвіду і «ЧЛ» Талеба також буде не зрозумілим.
Так, у книзі дуже цікаво показане навчання за допомогою фізика Йона, який не дає відповіді, а ставить питання і вже ГГ повинен самостійно (за допомогою оточення) дійти до висновків (знову ж таки, це звернення до курсів ФоксМайндед Немчинського). І так, я згоден, що таке навчання більш ефективніше, але і вимагає більш персоналізованого підходу (а тому не підходить до системи навчання на просторах бСРСР). І питання, які ставить Йона, вони важливі не лише підприємцям, але і у звичайному житті.
Мабуть ще з важливого в книзі це те, що показаний процес осмислення проблем та роботи над помилками. Ну і висновок, що ця робота ніколи не повинна припинятись.
Трохи пройдуся по цікавим фразам-тезам з книги:
«Наука це усвідомлення того, як працює світ … (у) сучасному стані нашого розуміння». Нажаль, багато людей ось цього «сучасному розумінні» не розуміють. І що ми накопичуємо масиви даних, щоб мати можливість зробити висновки, які дозволять нам йти далі, також не розуміють. «Що є нашою метою? … процес безперервного вдосконалення» (с)
«Терміни здавалися знайомими, але я не був упевнений у їхньому значенні. Це були просто слова. Ти просто загрався в ігри зі словами й цифрами». О так. А як часто (постійно?) люди використовують слова, не розуміючи їхнього значення?
«А якщо немає ніякої роботи, то треба робити хоч щось». У книзі ця фраза має негативну анотацію, щось на зразок «курка без голови», у той час, як я подібну фразу «Якщо не знаєш що робити, робити хоч що-небудь» використовую для виходу з життєвої безодні, виходу з психологічної кризи. І так, вона працює у житті. А ось на виробництві має протилежний результат. Сюди ж додам «Не має значення, чи встигли на дільниці закінчити … оскільки ми все одно не встигли відвантажити замовлення. … Але … люди відчувають себе героями. Зазвичай МИ думали так само, а це НЕ ВІРНО».
« - Хіба ми не платимо більше тим, хто працює з цими роботами? - Профспілки.. Робітники почали б скаржитися, і профспілки примусили б нас платити більше всім, хто прапцює над налаштуванням техники». Сюрпрайз. Людська жадібність і нерозуміння важливостей тієї чи іншої роботи призводить до проблем на виробництві.
«… підтримувати постійну зайнятість робітника й отримувати від його роботи прибуток це різні речі. … активність ресурсу та використання ресурсу не те саме». Порівняйте «солдат должен быть зай**ан» (с) та «солдат повинен постійно працювати над бойовою ефективністю».
«Зміна параметрів, зміна «шкали важливості», перехід з одного світу до іншого – це, безперечно, зміна культури.» Є над чим замислитись, чи не так?
«… коли Йона почне навчати тебе цих методів, ти зрозумієш, що це більше, ніж прости методи. Це спосіб мислення». О так! Психологія, спосіб мислення – це найголовніше у нашому житті. Скільки коштував мені цей висновок …
«Ми реагуємо, а не плануємо.» Ну, це класика.
«Справжнім обмеженням … були не машини, це були принципи роботи».
Головні питання: «Що змінювати? Як змінювати? На що змінювати? … Ми запитуємо, як керувати світом».
«Ми повинні навчитися долати перешкоди без будь-якої зовнішньої допомоги.» Ну, як на мене, це ще одне визначення дорослого.
« … Оно використовував метод «П’яти чому» для виявлення головної проблеми». І як бісять дорослих «чомучки»-діти. Можливо тому, що дорослі не знають відповіді і це болісно відчувати?
Ну і п’ять фокусувальних кроків, якими закінчується книга:
1. Визначити обмеження системи.
2. Вирішити, як максимально використати обмеження системи.
3. Підпорядкувати решту ухваленому рішенню.
4. Розширити пропускну здатніть обмеження.
5. Якщо обмеження було знято на попередніх етапах, повернутися до кроку 1. Не дозволяйте інерції викликати появу нових обмежень.
А і зовсім не мало висновків для книги, яка «не така «інсайдерська» (с).
P.s. Поки писав цю свою рецензію на прочитану книгу, згадав тезу Потапенко, що «найкращий продажник це керівник заводу». Проблема у тому, що для мене керівник заводу це людина, яка відповідає за виробництво продукції (тобто, як я у дитинстві часів бСРСР засвоїв цю тезу, так вона в мене шкідливо і сиділа). У «Меті» показано зовсім інше. Точніше не так. ГГ, і книга, починаються, коли він сприймає себе як людину відповідальну за виробництво і виконання доведених до нього завдань/показників, а закінчується тим, що виходячи з можливостей виробництва він дає вводні продажникам (не писав би рецензію, пройшов би мимо цього висновку).
Так само був у шоці. І в них вже тоді була ком'ютерна обробка.
Так, по книзі відчувається не така вже комп'ютерізація, але я думав то середина 90х, або кінець 90х, а тут ...
Ну і ще треба розуміти, що від подій книги треба відрахувати погодження на видавництво та на саме написання.
кільки підприємців/керівників насправді керується елементарними порадами з неї (тобто, наскільки мало таких, що керуються).
о! Це мабудь буде споконвічно.
Мені шкода, що поки що нема надрукованих "Мета-2" та "Мета-3" українською. І чи будуть?
Ну і дуже шкода, що Голдрат вже помер