Новини настільних ігор

Давно я не писав про настільні ігри, і ось цей пост буде присвячений ним. Буду його потроху доповнювати та підіймати.

1. 12.11.2024 - Фростпанк (UA) / Frostpunk: The Board Game (UA) boardgamegeek.com/boardgame/311988/frostpunk-th...

Для розуміючих українську пропоную два огляди:

Перше відео можна прослуховувати – там враження від гри і допоможе зрозуміти переваги та недоліки гри

Фростпанк (Frostpunk: The Board Game) | Огляд настільної гри


Друге треба дивитись, оскільки показані складові гри, показується механіка, а наприкінці також враження та рекомендації.

Frostpunk The Board Game - Огляд настільної гри // Настільна гра Фростпанк // Настілка


Я б дуже хотів придбати цю гру, але фінанси не дозволяють це зробити (тим паче я вже передплатив дві гри, ще одну чекаю для придбання, та й і серед раніше придбаних є во що грати).
Але це гра, (на мій поточний погляд) це одна з тих ігор, в які варто пограти (щонайменше. А хочеться мати у колекції). Чому? Тому що ця гра дає змогу відчути себе у кризі, і не просто сам-на-сам (про це є інші дві гри), а у колективі, коли ти можеш бути одним з гвинтиків у цій машині, якого може розчавити, навіть якщо ти робиш все правильно, але ж так склались обставини у твого суспільства.
Правда дуже схоже з поточним станом в Україні?

Ще на що варто звернути увагу. Подивіться на складність гри. Кількість взаємодій. Спробуйте усе це засвоїти. Спробуйте у таких умовах виграти. А зараз зрозумійте, що будь-яка симуляція (настільні або комп’ютерні ігри, книжки, фільми) це завжди спрощена реальність (іноді суттєво спрощена). А ви даєте право керувати у реальності людині/колективу, яка не зможе розібратись (та перемогти) ось з такою спрощеною системою.

Ну і ще мій особистий «лайк» через зимовий сюжет, оскільки один з моїх улюблених фільмів це «Післяза́втра» (2004). Я пам’ятаю те враження, коли ти виходиш увесь змерзлий з кінотеатру у теплий літній ранок.

Ну і ще раз підсумую чому я не купую цю гру зараз: 1) гроші, 2) проблем і так вистачає (а зима не обіцяє покращення ситуація), 3) є на що витрачати мізко-паливо, 4) є во що грати.
Але усе рівно буду рекомендувати звернути увагу на цю гру (ну і сподіватись колись придбати) – уж дуже вона … незвична? (виділяється серед маси рпг-данженів-евро ).

Доп і ап.
2. Поточний стан справ

Мій останній пост щодо настільних ігор був 07 квітня 2023 року gark.diary.ru/p221593649_nast-ln-gri.htm і був дуже песимістичний. З того часу ситуація виправилась завдяки
Каліко (UA) / Calico (UA) boardgamegeek.com/boardgame/283155/calico
Коли купував цю гру (22.05.2023) сподівання було лише на котиків, і вони виправдались .
Це тиха, спокійна сімейна гра, де ви збираєте клаптики для своєї майбутньої ковдри. В залежності від умов, ваша ковдра може сподобатись одному (або декільком) котиків, на ковдрі можуть з’являтись різноманітні ґудзики.
У чому перевага гри? Вона відноситься до так званих «пасьянсних» ігор, в яких результат залежить від «базару», тобто ресурсів, що будуть випадково з’являтися у грі. А оскільки видів клаптиків 6*6*3=108 од. (6 кольорів і 6 малюнків дають різноманіття у 36 клаптиків, і кожен такий клаптик є у трьох екземплярах), то ти ніколи не можеш спланувати що буде у грі. А якщо ви граєте у двох, то ще й не всі клаптики будуть у грі.
Тобто гра привчає до життя у постійній не визначеності та корегувати свої дії в залежності від того що є, а не чітко притримуватись початкового плану (хоча план потрібен, без нього грати не можливо. А для того щоб планувати, варто разів з 5-10 у цю гру пограти).
Гра відносна швидка (40-60 хв.), а якщо домовляєтесь про розподіл клаптиків з ринку то і не конфліктна. (зрозуміло, що коли буде грати 4 людини, то домовитись про розподіл клаптиків буде складно або неможливо).
І знаєте що… вона мені надоїла. Так, це єдина улюблена гра мами, в яку ми граємо при кожній можливості і зараз зіграно щось партій 40. Але хочеться різноманіття і пограти у щось інше!

Потім я прибав Крила / Wingspan (2019) boardgamegeek.com/boardgame/266192/wingspan і це мабуть найбільше розчарування. Точніше як гра вона красива, мені сподобалась, але мама грати в неї не хоче. Зовсім. Ну не розуміє вона навіщо в неї грати. Ось створити ковдру – це зрозуміло. А наповнити ареал пташками – ні.
Ця гра дуже популярна для сімейного відпочинку (за рейтингом БГГ), вона має велику кількість різноманітних (дуже красивих) пташок, є декілька доповнень які вносять різноманіття в гру.
Але не пішло. Ну буде в колекції, можливо дочекається своїх гравців.

Шерлок: Останній Шанс (UA) / Sherlock: Last Call (UA) boardgamegeek.com/boardgame/250780/sherlock-las... boardgamegeek.com/boardgame/250780/sherlock-las... це була дешева спроба випробувати детективні ігри. Сподівань не було, гра дешева то «не пішло – ну й нехай».

Картографи (UA) / Cartographers (UA) boardgamegeek.com/boardgame/263918/cartographer...
Спроба малювати карти виконуючи завдання. Мені пішло, мамі ні. Корисно для гри з дітьми, бо просто і тетріс . Відправив племінникам.

Живопис (UA) / Canvas (UA) boardgamegeek.com/boardgame/290236/canvas
Розчарування №2 . Ідея – на п’ять балів – створювати картини. Реалізація абсолютна не цікава, бо ти або набираєш бали, і тебе зовсім не цікавить що там буде зображено, або ти намагаєшся створити цікаву комбінацію, але тоді ні про яку перемогу мова не йде. Не зрозумів обмеження за віком – там навпаки треба давати грати дітям 7-8 років.

Плюшеві історії (UA) / Stuffed Fables (UA) boardgamegeek.com/boardgame/233312/stuffed-fabl...
О! Це з нових (15.08.2024) надбань і зіграно лише 1 раз. Під соусом дитячих розповідей та спільного читання української просувається дитяча РПГ система з приходами в підземеллях. Красиво. Перші фігурки в моїй колекції. Подивимось як піде, бо планую грати з мамою, коли вона повернеться «зимувати» у Київ.
Ще з цією грою пов’язане вивчення англійської. Можете собі уявити зв’язок пісні Metalica та дитячих сновидінь? Ні? А з’ясовується є така пісня Металіки «Enter Sandman» як раз з таким сюжетом. Сюрпрайз!

Ну а далі передплачені і не отримані ігри.

3. Поточні передплати.
Так, я прийшов до того, що почав передплачувати ігри і першою були «Плюшеві історії», а ще дві зовсім нещодавно передплатив і це:

3.1. Гармонія (UA) / Harmonies (UA) boardgamegeek.com/boardgame/414317/harmonies
Свіженька гра 2024 року. Сподіваюсь що буде заміною «Каліко», щонайменше гра на БГГ популярніше за Каліко. Але популярність це не індикатор, оскільки «Крила» ще більш популярні, але не зайшли.

3.2. Гегемонія (UA) / Hegemony: Lead Your Class to Victory (UA) boardgamegeek.com/boardgame/321608/hegemony-lea...
Ось з цим проектом складніше. Проблемо у тому, що ця гра розрахована для гри у трьох-чотирьох (навіть не для двох!). І якби «Фростпанк» (який майже соло!) був на передзамовленні буквально на декаду раніше, то я б Гегемонію не замовляв би. З іншого боку, для замовлення «Фростпанку» ще є час .
Що таке «Гегемонія»? Це спрощений показ взаємодії чотирьох сторін суспільства – держави, багатіїв, середнього класу та найманих працівників. Це спроба показати, як забажанки одних руйнують усю систему.
Щонайменше це моє поточне сприйняття гри (рейтинг на БГГ гри високий - у топ входить 100, на відміну від «Фростпанку») і якщо воно вірне, то цю гру варто буде радити пограти будь-кому, хто любить порозповідати «за політику», щоб показати як все не просто. Хоча кого я обманюю? Ті, хто люблять поговорити думати не люблять, і тим паче освоювати хоча б ігрові правила «Гегемонії», не говорячи вже про правила реального життя!
Але подивимось як воно буде з цією грою у подальшому.

запись создана: 12.11.2024 в 10:50

@темы: Развлечения, Семья, Я, Английский

---

Duo та життя

Повертаємось до прогресу у англійській.
Ну, Дуо «наше все» і продовжується. А також хочу зафіксувати поточний стан справ.
Кількість розділів у модулях наступна (у дужках – кількість розділів у іспано-англійському курсі):

A0 - A1
Section 1. Rookie (Перші кроки, новачок) – 9 од. (8);
Section 2. Explorer (Початок шляху, дослідник) – 26 од. (26);
Section 3. Traveler (Дух мандрів, мандрівник) – 25 од. (28);
A2
Section 4. Trailblazer (На всіх парах, першовідкривач) – 60 од. (52);
B1
Section 5. Adventurer (У пошуках пригод, авантюрист) – 51 од. (50); Я зараз проходжу 23 розділ.
Section 6. Discoverer (Нові горизонти, першовідкривач) – 52 од. (50);
B2
Section 7. Daredevil (відсутній, сміливець) – 36 од. (36);
Section 8 (7). Champion (Погляд з вершини, чемпіон). – 36 од. (36);
Daily Refresh – 6 од. (6).

Наскільки наповнення (розмір) розділів у іспано-англійському та англо-російському курсах співпадає – не знаю. Section 1 – дуже схожі, а інше не переглянути (точніше мені ліньки проходити ті тести на визначення рівня).
З виконання планів (точніше мрій) – я таки придбав собі збірник (7 од.) англійських книжок по Гарі Потеру. Ага. І навіть почав читати . Точніше як… є такий собі аудіо курс (Ілі Франка?) коли тобі читають фразу англійською, фразу російською, а ти сприймаєш-запам’ятовуєш. Я спробував слухати у режимі фраза англійською – переклад російською – фраза англійською і при цьому маючи перед собою текст (книжку). І що я Вам можу сказати?
По-перше, вчити і вчити. Бо незнайомих слів – через одне (якщо не більше). Бо книги не адаптовані, а для носіїв англійської. Так, «дитяча» книжка. Як говориться – відчуйте різницю.
По-друге. 10 хвилин (точніше 10 хвилин це тривалість аудіо-фрагменту, а на час читання-осмислення я ставив на паузу) і мозок «закіпа». Складно.
В-третіх. «Мозкопалива» не вистачає. Постійні зміни у житті (1. усе що пов’язано з війною – обстріли, проблеми з е/е, зміни цін, постійний потік новин, у т.ч. про вибори в України та США. 2. Робота. Випробувальний термін скінчився, але там і зміни структури, і відсутність керівника, і зміни обов’язків) потребують багато енергії. А ще є родина. І вистачає мене лише на англійську (і то, для відносно повільного темпу вивчення. Бо флеш-картки я перестав складати і лише накопичую матеріал для них, у т.ч. щоб повторити пройдений матеріал), ну і намагаюсь такі впровадити на регулярній основі фізичні навантаження (інакше ніяк. Без таких навантажень погіршення здоров’я буде прогресувати ще швидше).
Усе разом – не до ГП. Дуолінго + відео з ютьюба поки більш ніж достатньо. Можливо буду у вихідні потроху читати-проходити. Щонайменше я тепер знаю – воно в мене є, і не треба думати «а чи варто придбати? А скільки виділити коштів?» та інше.

@темы: Книги, Семья, Я, Английский, Украина

---

думки у голос

Я тут слухаю
"Як уберегти дітей від російсько-радянського спадку"



І дещо зрозумів/усвідомив з свого книжкового дитинства.
Усі (практично усі?) книжки, що я прочитав, вони не обговорювались з батьками. Зовсім.
Скоріше за всього, не було такої культури обговорення прочитанного. (це вже не говорячи по саму звичку обговорювати усіляке корисне).

І навіть мова не про книжки, яких не було у домашній бібліотеці - там зрозуміло, що батьки могли не знати про що була книга (але вони навіть не цікавились а що саме я прочитав і що з прочитаного усвідомив!).
Але і книжки з домашньої бібліотеки також ніколи не обговорювались.
Я навіть не пам`ятаю фраз на зразок: "А ось це було у книжці *** ? Не читав/не пам`ятаєш? Раджу прочтитати!".

Висновок - розмовляйте зі своїми дітьми, цікавьтесь їх життям (ну і будьте цікавими для них!).

@темы: Книги, Семья, Я, Фахівці

---

щорічна біль

Раніше це була дата трагедія країни.
А 9 років тому стала і датою болю у сім`ї.

@темы: Семья

---

настільні ігри

Нажаль, моя спроба привнести різноманіття у життя та покращувати навички за допомогою настільних ігор зазнала невдачі. Треба це визнати.
Але деякий звіт я зроблю. Це буде дві гри яки я придбав:
1. Кава (UA) / Café (UA) desktopgames.com.ua/ua/cafe-ua.html
2. Геометрія Уяви / Візуал / Imagine desktopgames.com.ua/ua/imagine-ua.html

Одну гру, у яку я б задоволенням пограв . Особливо років з 15-20-25-30 тому. Особливо під керівництвом досвідченої людини. The Pursuit of Happiness (2015) boardgamegeek.com/boardgame/181687/pursuit-happ... .
Одну гру я скоріше за всього ще придбаю (коли буде локалізація уркаїнською) і це Це моя Війна / This War of Mine desktopgames.com.ua/ua/this-war-of-mine.html .

Загальне. Настольні ігри можуть бути як розважальним фактором у сім’ї, так і дуже суттєвою домогою у розвитку дітей і підлітків. Але, як і усім, треба цим займатися і мати навички користування цим інструментом, а також розуміння, на які фактори треба звертати увагу.

А зараз починаю звіт.
Перша придбана гра це Кава (UA) .


По неї трохи писав у gark.diary.ru/p221529132_emoc-jne.htm .
Як на мене, знайти щось простіше для входу у світ настільних ігор важко , але не зайшло (від гри це не залежить). Під час гри, я зі здивуванням зрозумів, що за допомогою цієї гри можна пояснювати книгу книгу Голдрата «Мета» gark.diary.ru/p221468593_prochitane.htm .
Самою грою я задоволений. Так, вона простенька, але це її перевага. І при усій простоті правил, там є дуже цікави елементи (у т.ч. побудова власного кавового кварталу).

Друга придбана гра це Геометрія Уяви / Imagine .


«Моя» задоволена , але мам її не сприйняла зовсім, оскільки гра вимагає творчості, уяви, приймати рішення, а потім пояснювати свої рішення та отримувати критику. А все що треба від гравця у цій грі, це ілюструвати якесь слово (дію) за допомогою 60 карток. На цей час планую використовувати картки для вивчення англійської (для запам’ятовування нових слів). Можливо десь ще використаю.
Також придбав Влучні Підказки / Cross Clues desktopgames.com.ua/ua/vluchni-pidkazki.html , але гру навіть не відкрив – без компанії вона одному не потрібна.

Про The Pursuit of Happiness напишу у коментарях.

@темы: Развлечения, Семья, Я

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

За життя

Тут Бабченко своє враження від нової Оліміади виклав:

Олимпиада и война. Доброе утро, Пекин!




Ну і я свої враження залишу.
По-перше, якщо я і дивився колись олімпійські змагання, то це було ну дуже давно. (2014 та 2012 цілеспрямовано 100% не дивився).
Футбол і бокс перестали цікавити щонайменше після 2014. І причина не у війні, а у смерті батька (тому що це була можливість проводити разом з ним час, або мати спільні теми для обговорення).
Формулу 1 перестав дивитись, коли зрозумів, що:
А) це привід для вживання пива (літра зі 2 та з креветками).
Б) дивлюсь не стільки заради перегонів, а щоб побачити аварію та трощу дуже дорогих авто.

По-друге, такі психологія. І з цього приводу навіть була розмова (точніше суперечка з мамою). На цей час, я вважаю, переглядання спортивних подій це марна витрата часу. Так, якщо ти дійсно займаєшся якимось видом спорту (футбол, баскетбол, плавання, інше), або маєш коло друзів, які відслідковують такі події, то логічно, що ти будеш дивитись такі спортивні події.
Для усіх інших виникає питання: «Навіщо?».
В принципі, кожна людина має право самостійно вирішувати як марно втрачати власний час (а я це роблю у великих обсягах!). Але.
Причиною моєї сварки з мамою стало те, що я 100% знаю, що спортом вона не займається, коло її спілкування від спорту теж максимально далеке, але при цьому, коли я завітав до неї у гості, замість того, щоб приділити мені увагу, вона витрачає час і бажає відслідковувати: «А хто ж яке місце там зайняв?!».
Ну не пц? Ми й так не дуже часто зустрічаємось, так ще і так проводити час .

Ну і в-третє.
У суперечці я наводив приклад ось з цього відео:

Нейробиолог: “Первый Час Утра Имеет Решающее Значение” | Эндрю Хуберман



Точніше там був мааалеееесенький епізод, щодо «дешевого дофамина». Так ось – перегляд таких (спортивних) передач це і є дешевий дофамін. Ти не приклав жодних зусиль до цих перемог. Ці перемоги практично аж ніяк не вплинуть на твоє життя. Тобі «прищепили» тягу до радощів «за победу Отечества» (ще те когнітивне викривлення). І ти вболіваєш та радієш ось таким перемогам не розуміючи чому (звичка? як і звичка споживати алкоголь на свята).

Я розумію, чому це важливо для спортсменів та їх команд – вони цим заробляють та з цього живуть. Я розумію, чому держава пропагандує вболівати (енергія людей витрачається, на інше мозгопалива вже не вистачить). Я розумію, чому ТВ-канали це крутять – заробляють на рекламі. Я розумію, що раніше Олімпійські ігри хоч якось впроваджували спортивне життя у життя звичайних людей.
Але зараз?!
Але ж звичка.
І так. Бабченко прав. У часи, коли на порозі війна, у часи, коли Китай проводить свою агресивну політику, дивитись разважальне спортивне шоу з Китаю?!
І ще. Цікаво (та лячно) наблюдати, як у звичайних людей переключають увагу. Тільки-но усі готували «рюкзаки на надзвичайний випадок». Тільки-но курс гривні був 29,0+ грн. … І ось – оба-на! Ось Вам розважальне шоу і для звичних людей нема нічого іншого.

@темы: Развлечения, Семья, Спорт, Фахівці

---

алковипробування

Хочу відзвітуватись.
27.01.22 були 2 місяці, за які я свідомо не споживав алкоголю. Зовсім. (чому було прийнято рішення про такий досвід можна почитати у gark.diary.ru/p220967673.htm)
Ні на новорічні свята з мамою. Ні на свята у знайомих. Ні при святкуваннях на роботі. Тим паче ні – самостійно вдома.
Ну і на цей час продовжую не вживати.
Тяжко? Ні. Тому що я і раніше ніколи не зловживав алкоголем. Навіть у колі друзів я зазвичай був «за рулем». Останні роки споживання алкоголю зменшувалось ще більше, а тому мій безалкогольний термін набагато довший (скоріше за всього це десь з серпня 2021). Але. Це був звичний спосіб життя. А ось свідоме – не споживати якійсь термін (особливо у свята!) – це вперше (а тому було трохи лячно).
Чи буду я в подальшому вживати алкоголь? Так. Залишаю за собою право вживати коктейлі з мартіні чи вино разом з мамою на дачі. Можливо ще будуть якійсь події (скоріше за всього неприємні ). Але більше ні і не треба. Навіщо?

Ps. Можливо колись я вже писав, використання статусу «водія», як відмову від споживання алкоголю, також було обрано свідомо, оскільки мав досвід батька, коли він їздив на машині, але водієм був співробітник з його роботи, що дозволяло татові споживати алкоголь як на роботі, так і після роботи (ну що страшного від пляшки пива? А, практично, щодня ? А у вихідні хильнути з друзями/знайомими?). Тому для себе прийняв рішення – краще я буду сплачувати за авто та паливо, ніж я буду мати ризик отримати алкозалежність.

@темы: Здоровье, Семья, Я

---

Ніколи такого не було і ось …

Я Covid-позитивний.
Сюрпрайз!
І якби я самостійно не здав ПЛР-тест, то можливо цього і не дізнався б.

@темы: Здоровье, Семья, Я

---

Серіали і життя

Зараз відчуваю себе як Делан, у серії ««Исповеди и сетования» «Confessions and Lamentations» (Babylon 5) , коли вона намагалась зупинити маркабів від зачинення усією толпою у одному приміщенні разом з смертельно хворими.
І розумію її відчай, коли здається розумні люди роблять смертельні кроки.
Так, щось схоже було у 2019 (зрозуміло, що такі відчуття у деяких були і в 2013 та 2014, але не в мене), коли я намагався пояснити людям, що не треба голосувати за Зе.
Але тоді ще можна було знайти для них виправдання – мовляв це не дуже очевидно, да і не одразу відбудеться, авось вдасться відвернути.

Але ж з поточною ситуацією багато чого іншого. І терміни більш стислі. І смертельні наслідки – ось вони. І світові застережні заходи присутні і прикладів більш ніж достатньо.
Уявіть на хвилинку, що коронавірус дійсно настільки смертельно небезпечний для певної категорії осіб (літні люди та люди з хронічними хворобами, які суттєво погіршують фізичний стан).
Та більше! Уявіть, що це репетиція перед дійсно смертельним зараженням!
І подивиться на реакцію людей : «ДА НАСРАТЬ!!! Это где-то, но не у нас. У нас всё будет зашибись как хорошо! На вулиці чудовий сонячний день і ми підемо на вулицю, де діти будуть грати, а дорослі спілкуватись».
Так, для дорослих та дітей цей вірус менш загрозливий ніж для літних людей. Але ж Ви цей вірус можете з одежею (чи ви будете інфіковані та розповсюджувати) занести в оселю. І людина, яка дотримується карантину, буде заражена та має надзвичайно великі шанси вмерти.
Удвічі гірші відчуття, коли до твої порад не прислуховується найдорожча людина.

І таки залишається тільки сподіватись, що дійсно, «пронесе» або вдасться подолати хворобу власними силами. Але, але, але.

Ps. Поставлю тег «нострадамус», щоб повертатись до нього через пів-року і через рік.

@темы: Семья, Жизнь, Украина, Трагедии, Мрачно о Украине, Нострадамусы

---

мізки треба застосовувати

Чомусь тут не відобразив, або не знайшов.

Цього літа (або пізньої весни?) ми з мамою з'ясували, що придбаний наприкінці 2013 року LG 42LA620V gark.diary.ru/p192644888.htm має можливість виходити через Wi-Fi в Inet , а тому мама зможе переглядати роліки youtube не на планшеті, а на великому ТВ.
І вона цим дуже активно користувалась, оскільки дивитись ТВ-програми не завжди є бажання.

І ось настав час повернення матусі з дачі, до мене у місто. А у мене старенький Panasonic TH-42PV70 , придбаний у 2008 році. А мама звикла дивитись усіляке різне з youtube .
Але є Dune HD Max gark.diary.ru/p192646019.htm , придбаний на початку 2012 року.
Але в нього нема Wi-Fi . Але в мене є вільний адаптер.
Підключаємо.
Усе рівно - якийсь браузер у Дюні є, але як воно працює - а хз.
Зато є можливість оновити програмне забезпечення. З 2011 року, аж на 2017.
Що нам втрачати? Оновлюємо.
І... о диво! є можливість дивитись youtube через Дюну!

А до цих операцій дехто (я), вже починав шукати можливість придбати якісь андроїд-прийстрій , для ціх функцій, а дехто (не дивимось на маму), вже почав розмірковувати над придбанням маленького ТВ, з функціями smart-TV.
А воно ось як вирішилось...
Економія коштів, часу, та розуміння, що гарна железяка це круто!

Ps. Трохи про зміни у сучасному житті.
youtube - дуже соціалістична (комуністична?) річ. Практично будь на що ви зможете тут переглянути відео. І не одне. Люди самостійно викладають своє бачення різних речей.
flibusta.is - ще з ряду комуністичної ідеології .Будь які книги безкоштовно. Хоч вони і спіжжені.
торренти - спіздимо, але взаємопоміч (тому що тримають на своїх ресурсах) та користовачі безкоштовно (точніше за власний кошт - витрачають електроенергію та ресурс техніки) діляться зпіжженим. Усім, до чього змогли дотягнутися.

@темы: Интернет, Семья, Я, Железо, бСССР

---

Поток сознания. Немного бомбануло. Частично было ранее.

Поток сознания. Немного бомбануло. Частично было ранее. Маты. О смартфонах

Меня просто прёт от возможностей современной дешёвой техники.
А точнее от смартфонов.
И от возможностей интернета. И мобильной связи.

Общаться с рабочего места с мамой, которая на даче, по Вайберу, и в качестве демонстрации отправить ей фото из окна офиса…
Ну и что? - спросят некоторые.
Вы охуели! – отвечу я.

В моей семье персональный проводной телефон появился только в 1994 году. Сейчас в семье проводная телефонная связь отключена давно – нафиг не нужна, при текущем развитии мобильной связи.

Для меня передача мобильных данных это call-back , ADSL . И 33 кБит/с это было очень прилично, а 56,6 – ого как быстро!
А сейчас wi-fi и хрен его знает какой там протокол и какая скорость… Да и на даче 100 Мбит канал тики-так. В Киеве – кажется гигабитный не проблема, но мне он нах не нужен, да и оборудование менять – текущее не потянет.
Это я умолчу про детство, где обмен информацией – в лучшем случае телефон у соседей, или звонок по межгороду с Почтамта, а для нашей семьи – письма и открытки. И телеграммы (если совсем печаль). (хотя бесплатный межгород на маминой работе рулил!).
Ссуука. Написал. И.. Аналог сейчас это межроуминговая связь? А так- по Украине пофиг где находится абонент.

Так. Вернёмся к фото. Нда. Фотоаппаратов с чёрно-белой плёнкой у нас в семье не было. Вот мыльницы с цветной плёнкой – это да. И цифровой фотоаппарат (также какая-та мыльница. Скорее всего Canon) также есть (где-то. И мама по привычке ей пользовалась ещё года 2-3 назад).
Кароче. Современному подростку наверняка хрен пояснишь, насколько круто иметь фотоаппарат. Хотя… если какой-то современный баксов за 500 , то наверно сравнение можно пояснить.
Вот только современные стандарные пиксельные камеры в бюджетном смартфоне делают оччень приличные фото (на моей не профессиональный потребительский взгляд). По крайней мере, для бытовых задач их хватает с головой.

Ах да. Задачи отнеси плёнку на проявку, просмотри её на свет и выбери кадры, которые надо распечатать (а потом окажется, что фото таки хуёвое), сейчас также не стоит.
Сейчас перенеси фото комп (или подключи смартфон к телевизору … блять, опять фантастика для моего детства!) и там посмотри. А при желании отредактируй. И … кто сейчас печатает фото для семейных альбомов? Мало кто. А ведь может быть засада для потомков…

Ну и делается это всё с помощью текущей инфраструктуры и одно (достаточно скромного по размерам) устройства.
Которое вмещает в себе и фотоаппарат, и беспроводную связь, и звонит оно, и экран цифровой с качественным изображением (первые цветные телевизоры в семье нервно плачут в сторонке. Про чёрно-белый «Славутич» вообще помолчу).
И сколько ещё задач может выполнять это одно маленькое (но технологичное) устройство – а хз. Даже когда пытаешься перечислить, то через некоторое время вспоминаешь – а вот ещё и это!
Так, задачи, с которыми может спокойно справляться текущий бюджетный смартфон.
1. Связь. Носишь с собой такой телефон с агромадным количеством контактов… И провод за тобой не тянется, и запоминать номер не надо. Или носить блокнотик (различных размеров), куда эти номера могут быть записаны. А в телефонной книге могут ещё и даты рождения быть записаны. А отдельная прога тебе будет о них напоминать.
2. Часы. А ещё прогноз погоды (телевизор с его программой «Время» смотреть не надо). А ещё та же прога фазы Луны покажет (на кой оно надо?! Но могёт). А ещё будильник. А ещё секундомер.
3. С помощью фитнес-браслета отслеживаем пульс (хреново отслеживаем), считаем количество шагов, помним сколько спали и т.д. и т.п.
4. Слушаем музыку. Кассетные видеоплееры. Вас никогда не было у меня. Вот проигрыватель грамм-пластинок был. Но чё-то не пользовался популярностью в семье – потом передали в школу. Да и CD-плеер я таки купил (это когда уже ipad-ы были. Но типа на сд лучше звук), хоть и пользовался им хуй-да-нихуя по времени. Ибо со смартфона таки удобнее (даже с k750i , не говоря уж про Desire в котором был уже 3,5 разъём).
5. Просмотр видео. Ещё круче, чем слушать музыку. Мда. Видео-плеер это такая редкая вещь в конце 80х. Да и с кассетными магнитофонами было непросто. А тут видео просматривать. Цветное. С хорошим качеством (720p?).
6. Сами фотографируем. Сами видео снимаем. Два отдельных устройство. Ранее. Причём личная видеокамера, которая снимает без звука, это также была редкая вееещщщь.. И сбор всех соседей по коммуналке на просмотр такого видео – это было почти событие! А тут… в том же маленьком устройстве и хрен кого удивляет. Все привыкли.
7. Храним фото. И видео.
8. Читаем книги. Или журналы. Но в основном книги. Есть желающие сходить в Республиканскую детскую библиотеку, чтобы взять на прочитать какую-то (т.е. что будет) книжечку? Не «не отрывая задницу с дивана залазим на флибусту, скачиваем за минуту новую книжечку и читаем», а идём минут 15-20 до троллейбуса, едем (правда в начале минут 5-10 ждём, а потом минут 30 едем) потом ещё столько же от троллейбуса до библиотеки, там ищем чё почитать, идём обратно, а потом та же процедура для возврата и получения новой книги!
9. GPS навигатор. Может отследить где находимся. Хоть и при поездке в машине. Хоть при походе в лесу (оччень полезно. Главное, чтобы аккумулятора мобильного хватило). Хоть оценить сколько ждать общественный транспорт – EasyWay рулит!). И при поездке на велосипеде – сохраняем маршрут, видим расстояние, среднюю скорость (одна прога – Endomondo).
10. Интернет-браузер (у меня по умолчанию – Chrome , а ведь когда-то был IE). И новости почитать. И видео посмотреть (youTube это классно! Заставшие 80е оценят отдельно. Но торренты на компах рулят!). И соц.сети почитать-пообщаться. И почту получить/отправить.
11. Куча различно мелочёвки – калькулятор (отдельная железяка – инженерный калькулятор), изучаем иностранные языки, играем (во что только не играем! И вспоминаешь игры на Спектруме и Поиске-1), проверяем банковский счёт (мда. Сберкнижка?), фонарик (покупка смартфона без этой возможности – не для меня), слушаем радио, выводим на экран изображение свечи, можем считать qr-метку и перейти по ссылке (пользовался только в Розетке), что-то надиктовать, какую-то заметку для себя оставить (не пользуюсь), и скорость соединения измерить, и фотографию отредактировать, …

Вот такое маленькое, привычное (уже) , но крайне полезное устройство.
Функционал которого ещё 15 лет назад – это фантастика (собственно для меня история использования мобильного телефона это с 2000 года).
А текущее поколение это считает нормой и никакой не фантастикой. Ага. И только старпёры ворчат по «трава зеленее, небо голубее» (с)

@темы: Интернет, Семья, Я, Железо

---

Щодо отриманого Fitbit Charge 2 звітую.



Початок безперервного використання - з 23.05.18

Почнемо з недоліків:
1. Відсутність захисту від води. Тобто йдеш у душ або тим паче у водойму - знімай.
2. Точність датчиків не дуже висока.

Переваги:
1. Дозволяє накопичувати статистику. Особливу під час сну.
2. Постійний моніторінг организму.

А зараз детальніше.

22.10.13 я придбав собі Sigma Sport PC 15.11 gark.diary.ru/p192579537.htm для контролю пульса під час занять спортом.
Але датчик пульсу крепився на грудну клітину, що під час експлуатації було не дуже зручно, оскільки триматися на своєму місці під час активних тренувань він не бажав, та й просто заважав.
Ну і окрім цього відстежував пульс лише коли одягнений (а не у повсякденному житті), та ще й дуже швидко розряджався. А батарейкі не дешеві.
Так що через деякий час пульсометр став використовуватися лише як годинник.
А потім ще й гумовий браслет виявився ненадійним. А він не змінний. А тому я залишився без годинника.

А потім на ринку почали з'являтися/стали популярними фітнес браслети.
І вони мене зацікавили, з розумінням, що поточні браслети - це більше іграшка, в яку вклададися не варто.
Коли я звернувся з проханням до рідні у США придбати яке б/в (щоб більш менш якісний, але не за великій кошт), з'ясувалось, що у них є Fitbit Charge 2 якій мені подарували.

Ось експлуатую.
Що показала експлуатація.
1. Власник придбав додатково металевий (тітановий?) браслет з магнітною застібкою . І це дуже, дуже приємна річ на руці.
2. Вимагає специфічної підзарядки (ніякого звичайного micro-USB порту). Що не є гарно. Але мені надіслали аж 3 підзарядних присторої що більш ніж достатньо (дом, дача, робота).
3. Покази пульсометра залежать від того, наскільки щільно прилягає браслет до руки. Чим менш щально - тим більше похібка у показах і при звичайній хотьбі це дуже показово.
4. Відсутній будь який звуковий сигнал у випадку перевищення меж пульсу. Порівнено з Сігма - це суттєвий недолік.
5. Відсутність захисту від вологи.
6. Статистика чітко вказала на поточні проблеми зі сном. І це дуже, дуже великий позитивний вплив.
7. Але вібраційні можливості браслету замалі. Удень - ще так собі, але бути будильником - ні.
8. Статистика ведеться постійно поки браслет на руці. І знову це дуже великий плюс .
9. Браслет стимулює робити свої 10 000 кроків щодня. Плюсую.
10. Браслет стимулює робити щогодини 250 кроків. Плюсую. Але не виконую .
11. Не дуже стимулює до більшого вживання води.
12. Чудово замінює годинник на руці.
13. Показ показників - лише коли зупиняєшься.
14. Не дуже швидкий обмін інформацією зі смартфоном - все ж таки B Bluetooth .

Але.
Основне, що я бажав отримати від початкової експлуатації - виконано і перевиконано.
Статистика сну - є.
Орієнтири по пульсу - є.
Стимул більше рухатись - є.
Досвід використання - є.

Чи варто будь кому щось подібне купувати?
Так, якщо чітко розумієш усі переваги та недоліки.
Ні, якщо вважаєшь що цей браслет вирішить усі твої проблеми і стане пупер-супер корисним.
Чи будуть вони поширюватись? Скоріше так, ніж ні. Це дуже зручно - відстежувати стан свого організму. Особливо якщо є якісь проблеми.
З кожним поколінням датчикі стануть більш точними, обмін інфомацією зручніше і т.д. і т.п.

@темы: Семья, Я, Железо

---

Трохи зради та нічогонеробиться у Вашу лінту

1. Є така програма у м. Києві – відправляти київських літних людей раз на рік у санаторії за рахунок коштів міста. Зрозуміло, що відпочинок не п’ять зірок, але усе ж таки. Так ось. Моя матуся планує удруге скористатись цією програмою – цього разу відпочинок буде у Бердянську. Телефонують їй, мов так і так, є можливість відпочити, але терміни стислі. Ок. Треба робити аналіз крові, кардіограму, але також треба купувати квитки. І ось квитки – це моє завдання.
Що? Де? Коли? А хз.
Переходжу на сайт Укрзалізниці, там одразу пропонують вказати маршрут та дату, одразу з’являються вільні місця, схематичне зображення вагону з розташуванням місць, вносимо данні картки, електронну пошту, отримуємо смс від ПриватБанку, друкую квіток.
Усе.
Я вперше купував квиток на потяг на сайті Укрзалізниці.
З часу початкової розмови та узгодження нюансів (мама надала перевагу нижньому місцю у плацкарті, ніж верхні полиці у купе) пройшло 17 хвилин.

Мені, сім’я якого отримала міський телефон лише у 1997 році, це здається щось близьким до фантастики.
Як би це виглядало раніше?
А ніяк. Бо ми б просто не дізналися про таку можливість.
А дізналися лише ті, хто був би близький до розподілу місць для відпочинку.
Але припустимо, що дізналися.
Я у Києві, мама на дачі. Телефон на дачі? Який ви веселий чоловік. Чекати вихідних або якщо хтось з знайомих туди буде їхати. А потім ще дочекатись відповіді.
Але припустимо усі були у місті, то треба було б: транспортом (громадським або авто) доїхати до вокзалу або до залізничних кас на бульварі Шевченка (вони також не одразу з’явилися), вистояти у черзі і дізнатися чи є вільні місця, придбати квиток і повернутися додому.
І вирішувати ці питання треба було б моїй матусі. Або спочатку я повинен був би з нею усе це обговорити, отримати дозвіл зробити це у робочий час, а потім див. раніше.

Ось так на наше життя не впливають комп’ютери, мобільні телефони та Інтернет.

Апд. Сьогодні упс. Якісь проблеми с сервером Укрзалізниці. Що вимагало деяких додатковим операцій . А ще смс-ки своєчасно не надходять . Що від helsi.me , що від ПриватБанку для підтвердження платежу…

Апд2. Купував квиток на зворотний шлях. Виявилось, що не усе так гарно, як здалось спочатку. Частина потягів не обладнана приладами для зчитування штрих-кодів, а тому такі треба звертатись до каси для роздруку квитка. Зрада!

2. Є така програма – Eway або «EasyWay общественный транспорт» play.google.com/store/apps/details?id=com.eway&... . За допомогою цієї безкоштовної програми Ви можете дізнатись за яким маршрутом курсує той чи інший транспорт. Автобус, трамвай, тролейбус, маршрутка, метро.
А якщо транспорт громадський, то Ви ще і побачите, де він зараз знаходиться, а тому зможете оцінити що Вам краще – зачекати громадський транспорт чи їхати маршруткою.
Але для цього у транспорті повинні бути GPS-датчик (чи щось подібне). У Києве у транспорті вони є. Але нічого не робиться, так?

3. Про відродження парків, у яких наводиться лад, а доріжки викладаються плиткою (ми ще подивимось скільки та плитка буде жити!) я промовчу. Як і про ремонт деяких доріг (лише час).

Так у чому ж зрада полягає?
Пенсіонерів купують за кошти киян! Раніше лише пакет гречки на виборах, а зараз відпочинок щороку!
Зробили продаж квитків, а усе рівно треба їздити їх друкувати!
На непотрібні датчики кошти викидають!
Да і кому потрібні ті парки!
Зрада!

@темы: Интернет, Семья, Украина

---

Суки. Суки. Какие же они суки.

Я достаточно "отстранён" от жизни.
Но если что-то прошибает мою броню, то…
Рак крови у отца.
Я помню Чернобыльскую больницу.
Я помню слова врачей: «У Вас есть не более 2х дней. В нашей больнице мы его не удержим».
Я помню эпопею с переводом отца в гематологическое отделение 9ой больницы. И только благодаря знакомым.



Это было словно вчера - беготня по Киеву за лекарствами в одну единственную аптеку (для непростых людей). Доступ в оную – только по знакомству.
Я помню отца постоянно на обезболивающих. И постоянное увеличение дозы, а также переход на более сильные препараты.
Я помню поездки со сдачей анализов в различные лаборатории Киева.
Я помню отсутствие нормального койка-места.
И всё это в Киеве. Столице Украины. Что происходит в регионах – лучше не задумываться, седина и так сквозь мою генетику пробилась.
Я могу винить только себя из-за отсутствия большого количества денег (порядка 100,0 тыс. у.е), чтобы обеспечить отцу нормальное лечение в Израиле (не факт что помогли бы, но…).
Да у нас не было денег, чтобы положить отца в дорогущую клинику на Проспекте Победы!
А даже если бы были деньги… В девятке есть «привилегированные» палаты, но нам даже никто не предложил переселить туда отца.
Отец боролся за свою жизнь. Мы боролись за его жизнь. Как могли. Больше всего удар пришёлся на маму.
Со своим страшным диагнозом он находился на лечении почти месяц.
При пост-анализе, мы поняли, что врачи не хотели начинать химиотерапию, т.к. ждали что он уйдёт со дня на день. Но когда вывели гемоглобин на более-менее пристойный уровень врачи таки начали химиотерапию. Но третий день отца не стало.
Я не виню большинство врачей (хотя той суке терапевту, что прописала отцу лошадиную дозу лекарств по уменьшению холестерина в крови я желаю землю стекловатой, да пусть похоронит своих внуков!).
Меня выбешивает цинизм медсестёр из-за их вечных «Мы мало получаем!». Мало? Вали оттуда нах! Но нет суки, сидят. И не оказывают нормальную помощь больным. Смертельно больным людям.
Хотя не все медсёстры такие. Были помогающие. Но запоминаются суки.
Но вот чего я не могу простить так это вот таких вещей – «"Оптимизируют" (закрывают) 62-ю онологическую больницу» rusanalit.livejournal.com/1995299.html
Хотя кажется – ну будет подыхать вата поболезненнее. Фиг ли?
Да, вату не жалко. Совсем.
Ибо когда ты борешься за жизнь отца на фоне оккупации Крыма, радости уродов по данному поводу, и разворачивания трагедии на Донбассе, моя жалость к таким людям исчезает быстрее поросячего визга.
Когда вместо заботы и затрат на поддержку медицины и образования поддерживаются (не с целью защиты своей страны, а только ради поддержания величия!) военные затраты…. Не жаль. Вообще.
Меня волнует боль тех понимающих и заботящихся о своих близких. Когда из-за нехватки койко мест, возможности провести анализы, невозможности обеспечения надлежащей заботы (отцу надо было делать каждые 2-3 часа обезболивающие уколы!), будут уходить их родные и близкие.
А твари, которые проводят такую оптимизацию будут уезжать в Прибалтику, в Израиль, в Грецию, иные Европы и Америки на дорогостоящее лечение.

@темы: Семья, Я, Трагедии

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Трохи міркувань

Зараз нагадали події квітня-травня 1986 року у Києві.
І згадав безтурботне відношення до життя.
І зрозумів, що ця безтурботність супроводжує постійно. І шкодить неймовірно. Але перебороти практично неможливо.

У 1986 році ми зазнали величезної трагедії. Почали дізнаватись нового-страшного. Щось замислюватись на тему «Як з цим у подальшому жити?».
Гадаєте щось змінило у житті? Були здобуті звички постійно споживати необхідну кількість йоду? Тримати у стерильній чистоті приміщення? Чи ще щось? (я навіть зараз не знаю, що саме треба робити ).
Ні.

Те ж саме с самозахистом. Ми багато говоримо, що треба тренуватись. Розмовами це й залишається.
А коли постає питання що першочергове підлітку – англійська краще за спортивно-бойову секцію (хоча треба зауважити, що 4 тренування на тиждень у басейні це достатня фіз.підготовка).

Те ж саме с харчуванням. Зайва вага, зайва вага… Це не перешкоджає годувати сім’ю смаженим, жирним та здобою.

Щодо шкідливості горілки та цигарок стільки вже розповідали . І усе рівно – на ті ж граблі.

Це саме можливо розповісти і про сьогодення.
У країні війна. Ну і багато сімей створило «тревожный чемоданчик»? То коштів нема, то «НАВІЩО?! Треба їхати у село/дачу/відпочити».
Невже ви гадаєте, що переважна більшість зробить висновки з відносин з Московією або ЕС та буде в подальшому цьому навчати нові покоління українців? Ага, мрій!

Але ж сам такий.
Бажаєш змінити світ? Спочатку зміни себе.

Фото не моє. Нажаль

@темы: Политика, Семья, Я, Украина

---

@темы: Семья, Украина, Трагедии

---

Тато

Сьогодні 7 місяців, як сім’я втратила батька.
Тепер для нашої сім’ї 26 квітня це не лише річниця Чорнобильської трагедії, але це ще і сімейна трагедія.
Гострий лейкоз крові (монобластний).
Страшний діагноз.
Тато тримався практично місяць, але, але…
Скільки зі смертю батька пов’язано емоцій …
Але найбільш сильна – це зневага до тих, хто творив безлад у моїй країні та підтримував тих, хто це робив. Крим, Донбас.
У цей час сім’я не мала змоги зосередитись лише на допомозі батьку, оскільки, усе рівно, ти читав новини, ти повинен був думати: «А що далі? А якщо це лихо добереться і до Києва?».
Зміна курса гривні? Неважливо! Головне – дістати ліки (були задіяні усі знайомі), а також здати аналізи та кров, щоб зробили тромбоконцентрат.
Головне – провести усі аналізи, стабілізувати стан батька, щоб була можливість розпочати хіміотерапію. Мамо була вимушена бути увесь цей час поруч з батьком (ми сподівались, що перебування батька у лікарні вже досить для нормального нагляду за його станом, ага, зараз… якщо нема поруч рідного, який турбує і турбується, то що перебуває хворий у лікарні, що ні, наскільки важкий його стан – деяким лікарям не має значення – у них своє життя).
Так, шанси батька з таким діагнозом були невеличкі. Враження кісткового мозку у його роках – це також вирок (ніхто пересадку йому робити не дав би – це лише для молодих людей, а враховуючи % його враження … ).
Але сім’я сподівалась, гнала від себе лихі думки, а також (по мірі можливостей) налаштовували батька на одужання.
І так, ми змогли розпочати хіміотерапію. Але організм батька її вже не витримав .
І ще раз – це на фоні подій в Україні.
Так, коли біда у твоїй сім’ї, ще більше розумієш яка трагедія відбувається у тих, хто опинився у Лугандоні. Ще більше розумієш, яке горе приходить у сім’ї, у яких гинуть рідні захищаючи нашу Країну. Або коли рідні гинуть через дії терористів.
І на усьому цьому фоні ти читаєш відгуки росіян. Які зневажливо відносяться до українців, принижують їх та їх гідність.
Співчуття їм?! Ні, це не до мене. Не після цього.
Скільки моїх нервових клітин згоріли у той час... Так, не перебуваючи на передовій і не тримаючи зброї в руках. Але відчуваючи власну трагедію, співчуваючі лиху інших…

Вічна пам'ять тобі тато.

@темы: Семья, Украина, Трагедии

---

празднички

1. Вес. Это даже не "Ой!". 04.01.14 - 94,6 кг. 05.01.14 - 95,1 кг. Как минимум "откат" на 2 месяца.
Т.е. задача минимум на январь 2014 года - вернуться к 92,5 кг.
Задача "норма" - "минимум" + восстановить тренировки.
Всё что лучше - хорошо.

2. Школьное обучение племянника на уровне ниже среднего.
По информатике - так вообще ниже плинтуса.
Нет, я понимаю, что предмет "Информатика" во втором классе уже необычно.
Но толку с этого "необычно"?
За прошедшие дни праздников - каникул повторяли пройденный материал. Из двух четвертей осилили только 1. Про работу "наперёд" даже речи не идёт.
А есть ещё математика.
И занятия по чтению.
И чистописание.

В общем, или родители (родня) должны дополнительно (и не мало) заниматься с детьми, или дети должны быть сверх-мотивированными на самообучение, или ничего хорошего из такого школы не получится.

@темы: Семья, Я, Еда, Обучение